Справа № 353/411/16-ц
Провадження № 2/353/249/16
29 липня 2016 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
за участю секретаря - Мороз М.І.
позивачки - ОСОБА_1, яка також є представником позивачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
Позивачі звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на проживання та користування належним їм житловим будином. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що з 01.06.2000 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 14.02.2014 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області шлюб між ними розірвано. Позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В даному житловому будинку з 10.12.2007 року зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак він фактично не проживав в будинку з дня реєстрації і не проживає в даний час, його особистих речей немає, в добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації, ніяких витрат по оплаті комунальних послуг не несе, не виконує обов'язків з утримання житла. Через те, що відповідач зареєстрований в належному позивачам на праві власності житловому будинку, вони не мають можливості оформити субсидію, а тому просять визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання та користування належним їм житловим будинком.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Позивачка ОСОБА_1, яка також є представником позивачки - ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Додатково пояснила, що відповідач зареєстрований у належному їй та ОСОБА_2 житловому будинку, як член сім'ї, проте з дати реєстрації, а саме з 10.12.2007 року, не проживає у ньому, комунальні послуги не сплачує, будь-яких витрат по утриманню будинку не несе, особистих речей та речей повсякденного використання, які б йому належали, в будинку не має, місце його перебування невідоме.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом опублікування оголошення в газеті «Галичина», в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідач про причини неявки не повідомив, а позивачі подали достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд постановив про проведення заочного розгляду справи.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є сусідами позивачів, ствердили, що відповідач у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з 2007 року не проживає, витрат по утриманню житлового будинку не несе, речей повсякденного вжитку, які б належали ОСОБА_3, в будинку позивачів немає, місце його перебування невідоме.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, яка також є представником позивачки - ОСОБА_2, опитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 9-10), що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.04.2016 року (а.с. 11-12).
З 01.06.2000 року позивачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.02.2014 року шлюб між ними розірвано (а.с. 8), що також підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 7).
Відповідно до відповіді Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 92/02-31 від 13.05.2016 року, наданої на запит суду, відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 10.12.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Отже, відповідач зареєстрований у вказаному домоволодінні, однак, як стверджують позивачі та свідки, фактично з 2007 року (більше року) в будинку належному позивачам не проживає, участі у його утриманні не приймає, не оплачує комунальні послуги, особистих речей та речей повсякденного використання, які б йому належали, в будинку не має. Дані обставини також підтверджуються актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 20.04.2016 року, актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 25.07.2016 року та довідкою Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 138 від 04.03.2016 року (а.с. 6, 5, 88), в яких вказано, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (відповідач) в належному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі) домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1, з часу реєстрації 10.12.2007 року не проживає, ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали останньому немає.
У відповідності до ст. 317 ЦК України власнику належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні, а у відповідності до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 405 ч. 2 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що відповідач з 2007 року у домоволодінні, належному позивачам, не проживає, тобто відсутній більше року за місцем реєстрації без поважних причин, не подав суду доказів на спростування позовних вимог позивачів, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач втратив право на проживання та користування домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачам, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивачів понесені ними судові витрати, зокрема: на користь ОСОБА_1 551,20 грн. копійок на відшкодування витрат понесених нею по сплаті судового збору (квитанція № 36 від 27.04.2016 року, квитанція № 55 від 15.07.2016 року, а.с. 1, 84), 210,0 грн. витрат на правову допомогу (квитанція № 002626 від 29.04.2016 року, а.с. 8) та 300 (триста) гривень 00 копійок витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (квитанція № 4302\з9 від 12.07.2016 року, квитанція № 4302\з19 від 22.06.2016 року, а.с. 86, 87); на користь ОСОБА_2 551,20 грн. на відшкодування витрат понесених нею по сплаті судового збору (квитанція № 37 від 27.04.2016 року, квитанція № 56 від 15.07.2016 року, а.с. 2, 85) та 210,0 грн. витрат на правову допомогу (квитанція № 002626 від 29.04.2016 року, а.с. 8).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321,322, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 11, 60, 61, 88, ч. 4 ст. 169, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на проживання та користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_3, - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок на відшкодування витрат понесених позивачкою по сплаті судового збору, 210 (двісті десять) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу та 300 (триста) гривень 00 копійок витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої по АДРЕСА_1, фактичної жительки АДРЕСА_2, - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок на відшкодування витрат понесених позивачкою по сплаті судового збору та 210 (двісті десять) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча У.Ю. Луковкіна