Справа № 353/407/16-ц
Провадження № 2/353/247/16
29 липня 2016 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
за участю: cекретаря - Мороз М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 11.05.2006 року вона з Відповідачем перебуває у шлюбі, зареєстрованому у виконавчому комітеті Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 1. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує на те, що у неї з відповідачем різні характери та погляди на життя, внаслідок чого між ними постійно виникають непорозуміння та сварки. Чоловік ображає її нецензурними словами, не поважає як дружину, наносить побої. Така поведінка відповідача негативно відображається на стані життя і здоров'я її та їхніх дітей. Надалі терпіти такі відносини Позивачка не може. Зазначає, що у липні 2015 року вона вже зверталася з аналогічним позовом до суду. Тоді вони з відповідачем примирилися і позовну заяву було залишено без розгляду. На даний час відповідач щодо розірвання шлюбу не заперечує. А тому просить шлюб між ними розірвати, місце проживання малолітніх дітей визначити за її місцем проживання та відновити їй дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак до суду подала письмову заяву, в якій вказала, що позов підтримує, просила його задовольнити та розгляд справи провести у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був двічі належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд постановив про проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 11 травня 2006 року між Позивачкою та Відповідачем у виконавчому комітеті Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб (а.з. № 1), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 3). За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується їх копіями свідоцтв про народження (а.с. 4, 5).
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Судом встановлено, що Відповідач та Позивачка шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають, примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивачки, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивачки і даний шлюб слід розірвати.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).
Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі Позивачки, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті й майнові права сторін, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.
В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи позовну вимогу Позивачки, суд вважає, що після розірвання шлюбу їй слід відновити дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою сторін. Враховуючи те, що Позивачка просила місцем проживання дітей, визначити її місце проживання, а Відповідач в судове засідання не з'явився та жодних заперечень на позов не подав, суд вважає, що місцем проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити місце проживання їх матері - ОСОБА_1 (Позивачка).
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 61, 174, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який був зареєстрований 11 травня 2006 року у виконавчому комітеті Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано- Франківської області, актовий запис № 1 - розірвати.
Місцем проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити місце проживання їх матері ОСОБА_1.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.
Головуюча У.Ю. Луковкіна