Справа № 350/2372/13-ц
Номер провадження 2/350/4/2016
26 липня 2016 року смт.Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
складі: головуючого судді Пулика М.В.
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,Рожнятівської селищної ради про визнання недісними державних актів на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, -
у своїй позовній заяві позивач просив суд ухвалити рішення, яким поновити йому строк звернення до суду. Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданий 03 вересня 2004 року Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області ОСОБА_2, площею 0,0900 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданий 09 листопада 2004 року Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області ОСОБА_3, площею 0,0900 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 03 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П., зареєстрованого за номером Д-352. Стягнути в його користь з відповідачів в солідарному порядку судові витрати.
В процесі розгляду справи представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги уточнив, просив суд визнати недійсними державні акти та укладений 03 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П., зареєстрований за номером Д-352 договір дарування земельної ділянки площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та скасувати реєстрацію договору.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що у 1989 р. позивачу було надано в користування земельну ділянку в смт. Рожнятів, в урочищі «Міське поле» для будівництва індивідуального будинку, у цьому ж році отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Протягом 1989-2004 р. збудував житловий будинок, залив фундамент під будівництво господарських споруд, постійно бував біля збудованого будинку. Літом 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 виникло спірне питання щодо облаштування огорожі між земельними ділянками. З приводу виниклого питання встановлення огорожі звернувся в Рожнятівську селищну раду де йому стало відомо, що ОСОБА_3 було придбано земельну ділянку в ОСОБА_2 площею 0,09 га на яку видано державний акт. Та внаслідок зловживань відповідачів приватизовано частину земельної ділянки, яка згідно виносу меж в натурі по будівельному паспорті перебувала в користуванні з 1989 р. Також зазначив, що акт від 08.04.2004 р. встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, які передаються в приватну власність ОСОБА_2 не погоджував, як і не погоджував його позивач - ОСОБА_1 чи його дружина, відповідно підписи, які стоять на даному акті підроблені. Крім цього, ОСОБА_5 у 2004 році не являвся представником ОСОБА_1, а паспортні дані, які зазначені на акті узгодження меж, не відповідають наявним паспортним. За земельну ділянку, яка перебуває в користуванні постійно сплачував земельний податок. Також в судовому засіданні звернув увагу на неточності, які мали місце при складанні технічного звіту по виконанню робіт для приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 Так, звіт розроблявся для приватизації земельної ділянки площею 0,10 га, в звіт не долучено схему виносу меж земельної ділянки і розбивки будівель, на якій точно видно розміри земельної ділянки. Висновки відділу містобудування та архітектури та відділу земельних ресурсів видані на площу земельної ділянки 0,09 га. На плані встановлення меж внатурі, який додано до акту узгодження меж містяться підписи відмінні від підписів на акті та зазначені підписи не належать нікому із сім"ї позивача. Просив задоволити позов.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити. Будучи допитаним в попередньому судовому засіданні, позов не визнав, вважає, що державний акт виданий на підставі техвнічної документації є дійсним та законним.
Представник Рожнятівської селищної ради також у судове засідання не прибув. Селищною радою направлено суду заяву про розгляд справи без участі представника, у задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що оспорювані державні акти є законними.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 проти позову заперечував. Суду пояснив, що відповідачка встановленому порядку отримала державний акт на земельну ділянку площею 0,09 га за адресою АДРЕСА_1. Земельна ділянка позивача незахоплена. Відсутність в архівах рішення ради про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки не є підставою вважати, що рішення не приймалось. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяє здійсненню прав сторін.
Згідно з ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивачем ставиться питання про поновлення процесуального строку, з підстави того, що про порушення свого права він дізнався літом 2013 року.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи вважає за доцільне поновити строк позовної давності позивачу для захисту порушеного права, оскільки судом встановлено момент порушення права позивача у 2004 році, шляхом приватизації частини земельної ділянки, яка перебувала у користуванні, а також той факт, що ні позивачем ні членами його сім'ї не погоджувались ні акт узгодження та встановлення меж, ні план встановлення меж земельної ділянки від 08.04.2004 р., у зв'язку із чим позивач не міг знати про приватизацію земельної ділянки відповідачами.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної Ради народних депутатів Івано-Франківського області № 32 від 26 червня 1989 року "Про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків" позивачу - ОСОБА_1 виділено земельну ділянку НОМЕР_4, площею 0,08 га для будівництва житлового будинку на розробленому масиві в АДРЕСА_2, а рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради народних депутатів № 89 від 12 липня 1989 року "Про дозвіл на будівництво та перебудову індивідуальних житлових будинків громадянам, жителям району" дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на виділеній земельній ділянці, що підтверджується архівними витягами державного архіву Івано-Франківської області від 28.11.2013 р. №1-5/04-20 (а.с. 15-16).
Згідно виданого Рожнятівською районною архітектурою позивачу Будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудівнику за реєстраційним номером 19/530 від 26.11.1990 р., в якому згідно акту виносу в натуру розбивки будівель від 24.07.1990 року та схеми до нього, підтверджено площу земельної ділянки 0,08 га, шириною 20,0 м. та довжиною 40,0 м., а суміжним землекористувачем значиться ОСОБА_8 (а.с. 20-27).
Ухвалою сесії Рожнятівської селищної Ради народних депутатів від 22 жовтня 1991 року "Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуальних житлових будинків" ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для будівництва будинку в урочищі "Міське поле" попередньо виділеній ОСОБА_8, архівний витяг державного архіву Івано-Франківської області від 28.11.2013 р. №1-5/04-20 (а.с. 17).
Згідно копій будівельних паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи, а саме схеми виносу в натуру меж земельної ділянки і розбив ки будівель, ширина земельних ділянок становить 20,0 м., довжина 40,0 м. тобто 800 кв.м. або 0,08 га., що відповідає прийнятим рішенням про виділення земельних ділянок для будівництва ( а.с.21-34).
Крім цього, такі розміри земельних ділянок визначені генеральним планом забудови від 1989 року (а.с.231).
Згідно копії технічного звіту по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки та видачі державного акту громадянину ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0,090 га, шириною 21,30 м. та 21,00 м. і довжиною 43,04м. та 42,18м.
До зазначено звіту долучено: акт встановлення та узгодження зовнішніх меж від 08.04.2004 р. , план встановлення межових знаків; акт виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель та проект забудови з будівельного паспорта ОСОБА_2; висновки відділу земельних ресурсів Рожнятівського району та відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА від 28.07.2004 р.; копія рішення п'ятнадцятої сесії ХХІ скликання Рожнятівської селищної ради від 24.12.1993 р. про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га (а.с.36-47).
Однак, суд приходить до висновку, що матеріалами технічного звіту по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки та видачі державного акту громадянину ОСОБА_2, жодним чином необгрунтовано підставу приватизації земельної ділянки площею 0,090 га. Крім цього, при підготовці технічного звіту порушено вимоги Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами та у редакції чинній на час складання технічної документації.
Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України від 2001 року, (в редакції чинній на момент видачі держаного акта на право власності) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом
За змістом частин 1 та 2 ст. 118 Земельного Кодексу громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із ч.1 ст.126 ЗК право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
На підставі рішення п'ятнадцятої сесії ХХІ скликання Рожнятівської селищної ради від 24.12.1993 р., та технічного звіту, ОСОБА_2 отримав державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,090 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.112).
З листа архівного відділу Рожнятівської РДА від 27.11.2013 №116/01-23 вбачається, що рішення про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки не приймалось (а.с.18).
Суду під час вирішення спору не надано доказів про те, що ця земельна ділянка надавалась ОСОБА_2 у приватну власність із дотриманням вимог ст. 17 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок".
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено перелік способів захисту порушених прав. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Враховуючи викладене державний акт на право власності виданий без правової підстави а тому є недійсним та підлягає скасуванню.
Згідно схеми земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2, а в подальшому ОСОБА_3, (а.с.225, 226) вбачається, що приватизована земельна ділянка ОСОБА_3 частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1, яка була передана йому в користування для будівництва житлового будинку, та не відповідає межам земельної ділянки нанесеним в натуру 24 липня 1990 року.
Згідно з пунктом 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 5 травня 1993 року № 3180-XII) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України від 2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач набув право користування спірною земельною ділянкою правомірно і цього права у встановленому законом порядку не позбавлений, доказів зворотного суду не надано.
У зв'язку із наведеним, державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,090 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який виданий ОСОБА_2 є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки він виданий без належної правової підстави, а саме без рішення про передачу земельної ділянки у власність, як це передбачає ст. 116 ЗК України та виданий з порушенням права користування земельної ділянки позивача.
Відповідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За ст. 718 ЦК України предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
03 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер НОМЕР_3.
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи
Так, за правилом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За оспорюваним договором дарування земельної ділянки була відчужена частина земельної ділянки позивача, яка перебувала його у користуванні та право користування на яку на час укладення правочину не припинено, земельну ділянку не вилучено, внаслідок чого було порушено його право користування.
За таких обставин, дійшовши висновку про недійсність виданого ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю, слід визнати недійсним укладений на його підставі договір дарування земельної ділянки від 03 вересня 2004 року, оскільки за відсутності в ОСОБА_2 права власності на цю земельну ділянку йому і не належало право відчуження цієї земельної ділянки.
Доказів іншого місця розташування земельної ділянки ОСОБА_3 суду надано не було.
Ураховуючи те, що підставою видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, виданий 09 листопада 2004 року був договір дарування земельної ділянки від 3 вересня 2004 року, суд визнає цей державний акт також недійсним.
Відповідно до пункту 1.21 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами та у редакції чинній на час одержання актів на право власності, реєстрація землеволодінь та землекористувань - це складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп'ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.
Згідно п. 3.1 вищезазначеної Інструкції державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. А згідно п. 3.2 державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Судом також встановлено, що між земельними ділянками позивача - ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_3 не встановлено огорожі чи будь-які інші розмежування (а.с.173), які б перешкоджали позивачу в праві користування частиною земельної ділянки, у зв'язку із цим суд вважає достатнім способом захисту порушеного права шляхом скасування державних актів на право власності та договору дарування.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 19, 38, 39, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 267 ЦК України, ст.ст. 11, 88, 209, 212, 214-215, 223, 294, 296 ЦПК України, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 задоволити .
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданий 03 вересня 2004 року Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_3
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданий 09 листопада 2004 року Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_3 .
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, укладений 03 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П., зареєстрованого за номером Д-352 та скасувати реєстрацію договору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10 - ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Головуючий: