Справа № 344/4434/14-ц
Провадження № 2/344/792/16
25 липня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря - Мічути Т.Б.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно, -
31 березня 2014 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року ОСОБА_5 надано право на спадкування майна за законом після смерті його батька ОСОБА_9 та право прийняти спадкове майно, що належало його покійному батькові в рівних частках із ОСОБА_10. Вказаним судовим рішенням встановлений факт того, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_5, після реєстрації шлюбу 07 серпня 2009 року прізвище позивача змінено на ОСОБА_5, а також, що позивач є рідним сином ОСОБА_9, тобто спадкоємцем першої черги. Батько позивача ОСОБА_9 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 27 червня 1982 року. Вказаний шлюб був розірваний 23 січня 2007 року. За час перебування батька позивача у шлюбі з ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 1986 року придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 565 кв.м. Відповідно до пункту 1 вказаного договору, на зазначеній земельній ділянці розташовані жилий дерев'яний будинок житловою площею 17,6 кв.м., три сараї, туалет і колодязь. Покупцем за даним договором була ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_9 помер. Вирішити питання прийняття спадщини в безспірному порядку не видалося за можливе, оскільки майно було оформлене на відповідача, а не на батька. За таких обставин позивач просить визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 за позивачем право власності на /2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 565 кв.м.
05 серпня 2014 року ОСОБА_5 подано заяву, в якій просить визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 565 кв.м.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2014 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7.
04 листопада 2014 року ОСОБА_5 подано заяву, в якій просить встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 565 кв.м.
Ухвалою суду від 04 листопада 2014 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4.
06 березня 2015 року ОСОБА_5 надана до суду заяву, відповідно до якої просить встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2013 року за реєстром № 834, видане Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9, що складається з 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_2, визнати право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 565 кв.м.
15 квітня 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 посилається на те, що її батько ОСОБА_9 на момент смерті був власником 1/2 будинковолодіння АДРЕСА_2. ОСОБА_9 жодного заповіту на користь ОСОБА_4 не складав. Вважаючи себе спадкоємцем першої черги, позивач просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2013 року за реєстром № 834, видане Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4 після смерті померлого ОСОБА_9, що складається з 1/2 (половини) житлового будинку по АДРЕСА_2, визнати право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9.
Ухвалою суду від 18 серпня 2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_5
Ухвалою суду від 26 серпня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Тисменицьку районну державну нотаріальну контору.
Ухвалою суду від 12 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Тисменицька районна державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в частині позовних вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 06 травня 2016 року змінений процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Тисменицької районної державної нотаріальної контори та залучено до участі у справі в якості співвідповідача.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, проте надала до суду заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності
Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні вимоги за первісним позовом не визнав, пояснив, що позивач ОСОБА_5 не має жодних прав на спадкове майно, ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9, вона прийняла спадщину після смерті батька, оскільки постійно проживала із спадкодавцем, жодних заяв про відмову від спадщини нею не подавалися, незважаючи на права інших спадкоємців першої черги, ОСОБА_4 як спадкоємець другої черги незаконно прийняв спадщину, просив зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, він звернувся з заявою про прийняття спадщини до Тисменицької районної державної нотаріальної контори після смерті свого брата ОСОБА_9, у заяві зазначив, що інших спадкоємців немає, оскільки ніхто зі спадкоємців не прийняв спадщину після закінчення шестимісячного строку з часу смерті брата, він подав заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину та став власником 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_2, інша частина (1/2) даного будинковолодіння належить йому на підставі ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про визнання мирової угоди, вирішення позовних вимог за первісним та зустрічним позовами поставив на розсуд суду.
Представник Тисменицької районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, тоді як про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не подано також заяв про розгляд справи за його відсутності, не було подано і заперечень на позовну заяву. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року, що набрало законної сили 30 серпня 2013 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про отримання права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги надано спадкоємцю першої черги ОСОБА_5 право на спадкування майна за законом після смерті батька ОСОБА_9 та надано ОСОБА_5 як спадкоємцю першої черги право прийняти спадкове майно, яке належало його покійному батькові в рівних частках разом із ОСОБА_10 (а.с. 5).
З договору купівлі-продажу від 02 жовтня 1986 року вбачається, що ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_8 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 565 кв. м. На зазначеній земельній ділянці розташовані: жилий дерев'яний будинок житловою площею 17,6 кв.м., зазначений в плані літерою «А», три сараї, зазначені літерами «Б», «В» і «Г», туалет, зазначений літерою «У» і колодязь № 3 (а.с. 6, 23-24).
Шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 був розірваний 23 січня 2007 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2004 року, що набрало законної сили 21 червня 2004 року (а.с. 7, 183).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, власником земельної ділянки площею 0,0566 га, розташованої по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 (а.с. 21-22).
У будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_7. Також за цією адресою був зареєстрований ОСОБА_9 з 20 грудня 1986 року, знятий з реєстрації місця проживання 28 листопада 2012 року у зв'язку зі смертю (а.с. 31-32, 34-36, 190-194, 206-207).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про отримання права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги відмовлено (а.с. 51-53).
02 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Тисменицької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який мешкав в селі Довге Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с. 210).
ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є рідними братами (а.с. 213).
17 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Тисменицької районної державної нотаріальної контори з заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 (а.с. 90, 217).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, здійснена реєстрація спадкової справи, спадкоємець ОСОБА_9 (а.с. 91-92, 95-96, 214-216).
Оцінювачем складений звіт про незалежну оцінку будинковолодіння по АДРЕСА_2 (а.с. 218).
Згідно довідки Довгіської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_9 на час смерті не був жителем села (а.с. 219).
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2010 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, відповідно до умов якої сторони погоджуються, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 спадкується ними в рівних частках згідно заповіту, посвідченого 03 січня 2010 року від імені ОСОБА_12 (а.с. 93-94, 220-221).
Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4 після смерті померлого ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2013 року за реєстром № 834 (а.с. 105, 224).
ОСОБА_4 є власником 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 на підставі ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про визнання мирової угоди (а.с. 106, 222).
ОСОБА_4 є власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 107, 223).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Тисменицька районна державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову (а.с. 152-153, 228-230).
Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою здійснений пошук інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 225-226).
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьком є ОСОБА_9, матір'ю - ОСОБА_13 (а.с. 154).
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, місце смерті місто Івано-Франківськ Івано-Франківської області (а.с. 155, 211).
ОСОБА_5 та ОСОБА_14 зареєстрували шлюб 07 серпня 2009 року, прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с. 156, 181).
ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьком є ОСОБА_9, матір'ю - ОСОБА_8 (а.с. 188-189).
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутогопроти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями частин першої-третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 1216-1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як зазначено, у статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
У відповідності з положеннями статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, що визначено статтею 1261 Цивільного кодексу України.
Як встановлено статтею 1262 Цивільного кодексу України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України зазначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що заповіт ОСОБА_9 не складався, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, син померлого, та ОСОБА_7, донька померлого, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування не була змінена.
ОСОБА_5 на час відкриття спадщини не проживав постійно зі своїм батьком, тому звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про отримання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, про що прийнято рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 10 липня 2013 року.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до суду з позовом про отримання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, суд приходить до переконання, що слід задовольнити позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_9.
Стаття 66 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Стаття 67 Закону України «Про нотаріат» встановлює порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
Згідно статті 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Пунктом 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
Пункт 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлює, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцезнаходженням спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 Цивільного кодексу України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого входить ведення цієї спадкової справи.
Згідно пункту 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.
Пункт 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначає, що спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_7, також за цією адресою з 20 грудня 1986 року був зареєстрований ОСОБА_9, знятий з реєстрації місця проживання 28 листопада 2012 року у зв'язку зі смертю.
Крім того, згідно довідки Довгіської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_9 на час смерті не був жителем.
Отже, місцем відкриття спадщини згідно вимог статті 1221 Цивільного кодексу України є останнє місце проживання спадкодавця, тобто місто Івано-Франківськ, і відповідно спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
У матеріалах спадкової справи, заведеною Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою, не міститься жодних доказів про встановлення нотаріусом місця відкриття спадщини.
За таких обставин спадкова справа після смерті ОСОБА_9 була заведена Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою в порушення статті 1221 Цивільного кодексу України, статті 67 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, тому вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 2013 року на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9 підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є рідними братами, тому ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги.
ОСОБА_9 належало на праві власності 1/2 частина будинковолодіння по АДРЕСА_2.
Враховуючи те, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, син померлого, та ОСОБА_7, донька померлого, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, тому слід визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як спадкоємцями першої черги, за кожним право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_9.
Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно - частково.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 15, 15, 1216-1218, 1221, 1258-1261, 1269 Цивільного кодексу України, статей 66-68 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1-4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно задовольнити у повному обсязі.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_9.
Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2013 року на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_9.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_9.
У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2016 року.
Повний текст рішення суду складений 29 липня 2016 року.
Суддя Л.В. Мелещенко