Справа № 344/4629/16-а
Провадження № 2-а/344/236/16
25 липня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря - Мічути Т.Б.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Михайлина Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христини Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -
13 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христини Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05 квітня 2016 року інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христиною Василівною була винесена постанова серії ПС2 № 894242 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства. За таких обставин позивач просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушеннясерії ПС2 № 894242 від 05 квітня 2016 року та закрити провадження по справі.
Позивач у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху України, тому інспектором складена постанова, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що під час несення служби було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій автомобіля марки ВАЗ здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри. Власника автомобіля тривалий час не було. Були відібрані заяви від пішоходів. Коли прибув позивач йому були роз'яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями 268, 303, 307Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свідок ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні, суду пояснив, що під час несення служби було отримано повідомлення, що біля візового центру стоять два автомобілі на тротуарі, які перешкоджають руху пішоходів. Було здійснено фотозйомки стоянки автомобіля. Коли прибув власник транспортного засобу йому були роз'яснені права та складена постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює старшим інспектором Управління захисту економіки, у його обов'язки входить забезпечення пропускного режиму організації, де працює позивач ОСОБА_1 До позивача приходив чоловік, питав його, коли вийшов позивач, то йому були передані якісь документи та ключі.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
05 квітня 2016 року інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христиною Василівною була винесена постанова серії ПС2 № 894242 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до постанови, 05 квітня 2016 року о 09 годині 20 хвилин у місті Івано-Франківськ по вулиці Б. Лепкого, 26 позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, чим суттєво перешкоджав руху пішоходів та порушив пункт 15.10 д Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 10, 17).
ОСОБА_1має посвідчення учасника бойових дій (а.с. 7, 15).
Позивач має посвідчення водія (а.с. 8, 14).
З фотокарток вбачається місце стоянки та обставини вчинення адміністративного правопорушення позивачем (а.с. 9,16, 25-26).
Згідно списку відпрацьованих завдань патрульними нарядами міліції, до патрульної поліції надійшло повідомлення про те, що по вулиці Б. Лепкого, 26 припаркований автомобіль з порушенням Правил дорожнього руху України (а.с. 35)
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша-друга статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що зазначено у статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як передбачено частинами першою-третьою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Пунктом 15.10 д Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи з норм, викладених у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у місті Івано-Франківську по вулиці Б. Лепкого, 26 здійснив стоянку автомобіля ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1, на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, чим суттєво перешкоджав руху пішоходів та порушив пункт 15.10 д Правил дорожнього руху України.
Посилання позивача на те, що не були створені суттєві перешкоди дорожнього руху, суд не приймає до уваги, оскільки це спростовується тим, що стоянка автомобіля була здійснена на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, що свідчить про суттєве перешкоджання руху пішоходів.
Твердження позивача про те, що автомобіль був припаркований іншою особою, тому він не повинен нести відповідальність, суд також не бере до уваги, виходячи з наступного.
Стаття 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
У відповідності до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тож при розгляді даної справи суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 19 жовтня 2004 року у справі «Фалк проти Нідерландів» № 66273/01, відповідно до якого «оцінюючи те, чи в цьому випадку дотримано принципу пропорційності, Суд усвідомлює, що оскаржене правило встановлення відповідальності (щодо зареєстрованого власника автомобіля) було запроваджене з метою утвердження ефективної безпеки дорожнього руху через забезпечення того, що порушення правил дорожнього руху, виявлені з допомогою технічних або інших засобів і вчинені водієм, чию особу на той час встановити не було можливості, не залишиться безкарними, з одночасним належним урахуванням потреби домогтися того, щоб судове переслідування і покарання за такі правопорушення не призводило до неприйнятного обтяження органів судової влади держави. Він також зазначає, що … відповідна особа не залишається при цьому без засобів захисту, бо може висувати доводи на підставі статті 8 цього Закону та (або) стверджувати, що на відповідний час поліція мала реальну можливість зупинити машину і встановити особу водія. Суд не може визначити, що стаття 5 Закону, яка зобов'язує зареєстрованого власника автомобіля брати на себе відповідальність за своє рішення дозволити іншій особі користуватися його автомобілем, суперечить пунктові 2 статті 6 Конвенції. Тому-то Суд робить висновок, що національні органи влади, накладаючи на заявника оспорювань стягнення, презумпції невинуватості не порушили».
У судовому засіданні не було встановлено, що інша особа здійснила стоянку автомобіля ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1, на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, оскільки позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів.
Покази свідка ОСОБА_6 судом оцінюється критично, так як цей свідок не може підтвердити, що інша особа, а не позивач здійснив стоянку автомобіля на тротуарі.
Також судом встановлено, що позивачу неодноразово роз'яснювалися положення статей 307, 308, а також права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
За таких обставин суд знаходить пояснення позивача в обґрунтування позовних вимог безпідставними, а дії відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - правомірними, в межах наданих йому повноважень.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведений належним чином, тому заявлені вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 122, 245, 251, 252, 258, 265-2, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 2, 4, 6-14, 17, 18, 71, 72, 94, 99, 158-163, 171-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христини Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у випадку застосування частини третьої статті 160Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2016 року.
Повний текст постанови суду складений 29 липня 2016 року.
Суддя Л.В. Мелещенко