Справа № 344/13753/15-ц
Провадження № 2/344/1689/16
01 березня 2016 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бородовського С.О.
за участі секретаря Прокопів С.Р.
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши клопотання представника відповідача про відвід головуючого в справі за позовом ПАТ «Дельтабанк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, -
в судовому засіданні представник третьої особи заявив відвід головуючому з підстав не залишення позову без руху за обставин не надання позивачем доказу сплати судового збору. Також представник третьої особи подав суду клопотання про зупинення провадження в справі, в заперечення на позов просив про розгляд спору по суті та про застосування позовної давності і про відмову в позові.
В судовому засіданні представник третьої особи підтримав заяву.
В судовому засіданні представник позивача заперечила заяву.
Судом встановлено наступні обставини.
При зверненні до суду позивач вказав на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір». Крім цього позов подано від імені Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка не визначена у вказаному законі в якості платника судового збору. Тому позивач просив відкрити провадження за вказаних обставин.
Разом з цим в ст. 121 ЦПК України передбачено право суду залишити позов без руху з підстав несплати судового збору.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 28 постанови Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.
Таким чином, відкриття провадження здійснюється судом та будь-яким чином не впливає на реалізацію третьою особою його прав, а тому не є порушенням прав третьої особи.
Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-¬які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі “Фей проти Австрії” (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000¬XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі “Пуллар проти Сполученого Королівства” (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38)
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є уцій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettsteinv. Switzerland), п. 44;та рішення у справі “Ферантелі та Сантанжелопроти Італії” (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996).
Отже клопотання представника третьої особи про відвід головуючого не обґрунтовано належними на те правовими підставами.
Так, відповідно до п. 2 ст. 160 ЦПК України головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Відповідно до п. 3 ст. 162 ЦПК України учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил.
Таким чином жодного обґрунтованого сумніву щодо об'єктивності та неупередженості головуючого судді представником третьої особи не повідомлено.
Так само представник третьої особи подав суду заперечення проти позову, в якому надав пояснення щодо суті спору, а також представник третьої особи подав заяву про зупинення провадження з підстав перебування з 30/12/2015 р. в провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області справи за позовом АТ «Дельта банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Отже провадження в цій справі розпочато раніше, ніж провадження Косівського районного суду Івано-Франківської області, а обставини надання кредиту входять до підстав даного позову.
При цьому відповідно до ст. 201 ЦПК України представником відповідача не доведено перед судом обставин неможливості вирішення даного спору до розгляду спору в Косівському районному суді.
Тому вказане клопотання також не обґрунтовано належними на те правовими підставами.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Пономарьов проти України” (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "ОСОБА_2 проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Отже сторони та їх представники зобов'язані були надати суду свої пояснення з приводу клопотань, які надійшли до суду.
При цьому заявлення клопотань, які взаємно виключають одне одного є формою затягування судового розгляду, що не гарантовано учасникам спору національним законодавством та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.
Так само в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вайт та Кенеді проти Німеччини» (Waite and Kennedy v. Germany), заява № 26083/94, п. 54, ЕСПЛ 1999-I вказано, що саме національні суди повинні володіють компетенцією тлумачити національне законодавство та надавати оцінку наданим їм доказам.
Відповідно до зазначеного та на підставі викладеного суд, -
в задоволенні клопотання представника третьої особи про відвід головуючого судді, зупинення провадження, відмовити;
Відповідно до ст. 293 ЦПК України дану хвалу може бути оскаржено одночасно із оскарженням рішення суду.
Головуючий суддя С.О. Бородовський