Справа № 214/3366/15-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22ц/774/1502/К/16 Щеняєва І.Б.
Категорія 48 (І ) Доповідач Грищенко Н.М.
28 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Грищенко Н.М.,
суддів: Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.,
секретар: Чубіна А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визначення порядку користування квартирою, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Сакса ганської районної у місті ради,
У травні 2015 року ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визначення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.11.2003 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбних відносин народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. За період шлюбу за спільні кошти 06 серпня 2007 році ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 у м Кривому Розі. Вказана квартира знаходиться на п'ятому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, є двокімнатною загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м., в тому числі: 1-а кімната 15,7 кв.м., 2-га кімната 17,1 кв.м.
Згоди на добровільний поділ спірної квартири між сторонами не досягнуто, тому, після уточнення позовних вимог, позивач просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю, визнавши за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, залишивши у власності ОСОБА_4 іншу 1/2 частину вказаної квартири. Також визначити порядок користування квартирою виділити їй та малолітній доньці ОСОБА_6, житлову кімнату площею 17,1 кв.м., а відповідачу ОСОБА_4, житлову кімнату площею 15,7 кв.м., решту допоміжних та службових приміщень квартири - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор - залишити у спільному користуванні.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року
позов задоволено. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3.
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 Виділено ОСОБА_2 та малолітній доньці ОСОБА_6 у користування житлову кімнату площею 17,1 кв.м.; ОСОБА_4 житлову кімнату площею 15,7 кв.м., решту допоміжних та службових приміщень квартири - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор - залишено у спільному користуванні. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 836,80 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Суд не врахував, що спірна квартира була придбана у кредит, виплата кредитних коштів відбулась за рахунок отриманих у борг за розпискою коштів від матері відповідача, які стягнуті судовим рішенням, тому дані обставини не підлягають доведенню.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 01.11.2003 року зареєстровано шлюб між сторонами (а.с.9).
Згідно свідоцтва про народження від шлюбних відносин 13.11.2007 року народилась ОСОБА_6, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.03.2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.11).
Згідно договору купівлі-продажу від 06.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_4 придбав двокімнатну квартиру, що розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею 47,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. (а.с.66,65).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 28.09.2015 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 в рахунок погашення боргу стягнуто грошові кошти у розмірі 125000 грн.
В судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_4 брав у ОСОБА_9 в борг 07.08.2007 року кошти в сумі 55 000 грн., 25.09.2009 р. - 50 000 грн., 16.10.2011 року - 20 000 грн., разом на суму 125 000 грн. за розписками та зобов'язувався їх повернути до 30.05.2015 року. (а.с.92-93,100).
Відповідно до листа №1334 від 20.10.2011 року ПАТ «Сведбанк» станом на 19.10.2011р. ОСОБА_4 виконані всі умови за кредитним договором №0307/0807/71-492 від 06.08.2007 року, в іпотеку якого було надано майно 2-х кімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського 15/28. Заборгованість за даним кредитним договором відсутня (а.с.99).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що квартира придбана у період шлюбу, є спільним сумісним майном, части у якому є рівні, визнав право власності за кожним з подружжя у рівних частках. Захистивши порушене право позивача, як співвласника, у користуванні житловим приміщенням визначив порядок користування з урахуванням інтересу неповнолітньої доньки.
Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя ( тобто перелік юридичних актів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у ст.60 СК України.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права ( ст.60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є : час його набуття; кошти , за які таке майно було набуте ( джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст.60 СК України вважається правильно застосованою.
Спір між сторонами виник стосовно розподілу квартири , яка була придбана у період шлюбу в кредит.
Як видно з довідки виданою ПАТ «Сведбанк» відповідачу ОСОБА_4 кредит на придбання двокімнатної квартири, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського 15/28, станом на 19 жовтня 2011 рік було повністю погашено. ( а.с.99).
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що квартира є спільним сумісним майном подружжя, оскільки була придбана в період шлюбу за кошти від спільної праці в інтересах сім'ї.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 28.09.2015 року, яким з нього ОСОБА_4 на користь його матері ОСОБА_9 стягнуто грошові кошти у розмірі 125000 грн. в рахунок погашення боргу, колегія суддів не може прийняти до уваги, як підставу для визнання спірної квартири його особистою власністю.
З урахуванням того, що спірна квартира була придбана за кредитні кошти , які у повному обсязі надано продавцю Банком в день купівлі-продажу, що підтверджується текстом договору, згодом для своєчасного погашення кредитної заборгованості відповідачем було за розписками отримано кошти у його матері ОСОБА_9, то між сторонами виникли боргові зобов'язання.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї ( ч.4 ст.65 СК України).
Отже, відповідач має право вимагати від позивача солідарної сплати за борговими зобов'язаннями, які виникли у період шлюбу, та не призводить до визнання спірної квартири особистою власністю відповідача.
Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У зв'язку із тим, що право позивача, як співвласника на проживання та користування спільною квартирою порушено, воно підлягає захисту.
Доводи апеляційної скарги в частині визначеного судом першої інстанції порядку користування квартирою відсутні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Н.М. Грищенко
Судді Л.А. Братіщева
Л.В. Михайлів