Іменем України
19 липня 2016 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Деркач Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, -
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб.
При обставинах, встановлених постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову районного суду в частині накладення адміністративного стягнення, з адміністративного арешту на один із заходів впливу, з передбачених ст. 24-1 КУпАП або ж застосувати положення ст. 22 КУпАП.
Провадження № 33/774/427/16 Головуючий у першій інстанції: Бурда П.О.
Категорія: ст. 173 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Деркач Н.М.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_1, не оспорюючи своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вказує на необґрунтованість постанови місцевого суду в частині накладеного на нього адміністративного стягнення, яке є занадто суворим і при накладенні якого судом не були дотримані вимоги ст. 33 КУпАП, як і не враховано обставини, що, відповідно до ст. 34 КУпАП, пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, в письмовому клопотанні, яке надійшло до початку судового засідання, просить розглянути справу без його участі, а тому, з урахуванням належного повідомлення апелянта про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Положеннями ст. 32 КУпАП визначено виключну винятковість встановлення і застосування такого адміністративного стягнення як адміністративний арешт, про наголошується і в практиці Європейського суду з прав людини.
Однак, накладаючи на правопорушника ОСОБА_1 найсуворіший вид з визначених законом адміністративних стягнень і на максимальний строк, передбачений санкцією ст. 173 КУпАП, районний суд взагалі не мотивував судове рішення в цій частині і не зазначив на підставі яких даних він прийшов до висновку про необхідність накладення на апелянта саме такого адміністративного стягнення.
Також, судом не було обговорено і питання про накладення на правопорушника передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду встановлено відсутність обставин, які б у відповідності до ст. 35 КУпАП, обтяжували відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, в той час, як визнання правопорушником своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення та його щире каяття у вчиненому, суд апеляційної інстанції враховує як обставину, яка відповідно до ст. 34 КУпАП, пом'якшує відповідальність апелянта за адміністративне правопорушення.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість зміни накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, враховує відомості про особу порушника, зокрема, про його стан здоров'я, що вбачається з долученої до апеляційної скарги ксерокопії акту стаціонарного медичного обстеження, з якого слідує, що за станом здоров'я ОСОБА_1 має схильний до конфліктних ситуацій характер.
Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність пом'якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та накладення його у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 173 КУпАП, а саме, семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, на переконання апеляційного суду, такі вид та розмір адміністративного стягнення в повній мірі будуть сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
З огляду на характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, апеляційний суд виключає малозначність такого діяння, а відповідно і підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП, в той час як заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, підлягають застосуванню виключно до неповнолітніх.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року, відносно ОСОБА_1, змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Дніпропетровської області Н.М. Деркач