Провадження № 11-кп/774/1508/16 Справа № 191/2585/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
28 липня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року.
Цією ухвалою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, засудженому 22.01.2015 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, було відмовлено в задоволенніклопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як не обґрунтовану і незаконну, та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, при цьому зазначив, що він своєю зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, тому до нього може бути застосована ст.81 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведення засудженим свого виправлення. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбуття покараннязасудженого, є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд враховує не тільки поведінку засудженого під час відбування покарання, а й тяжкість і характер вчиненого злочину.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого ОСОБА_7 , суд першої інстанції прийняв законне рішення.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання засудженого обґрунтовано послався на те, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, за період відбування покарання не мав стягнень та заохочень, також згідно характеристики, наданої адміністрацією Синельниківської виправної колонії №94, засуджений характеризується задовільно, не працевлаштований, бажання працювати не висловлює, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, нервово реагує на критику у свою адресу, у відносинах з адміністрацією іноді грубий та застосовує жаргони, до майна установи та предметів, якими користується у побуті, ставиться не дбайливо, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу, але ставлення до програми формальне, вину у скоєному злочині визнає, з метою отримання поблажливого ставлення.
Крім цього з матеріалів провадження вбачається, що рішенням комісії установи від 16.12.2015 року засудженому ОСОБА_7 було відмовлено у застосування ст.101 КВК України, в зв'язку з тим, що останній не став на шлях виправлення та 05.03.2016 року відмовлено у застосуванні ст.82 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та задоволення апеляції, оскільки, згідно даних наданих адміністрацією Синельниківської виправної колонії №94 де відбуває покарання засуджений ОСОБА_7 , останній своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року, якоюзасудженому ОСОБА_7 було відмовлено в задоволенніклопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4