Провадження № 11-кп/774/1376/16 Справа № 204/1564/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
19 липня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016040030000041 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голінка Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року ОСОБА_9 було визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі вісім тисяч п'ятсот гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави фактичну вартість проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 613 гривень 80 копійок. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди 1595 гривень 98 копійок, в частині моральної шкоди 30 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 гривень.
Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_9 , 26 січня 2016 року близько 10 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д. н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Титова з боку вул. Макарова в напрямку пр. Б.Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду) в м. Дніпропетровську, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при ввімкненні в напрямку його руху сигналу світлофору, що забороняє йому рух (червоного), не зупинився у встановленому місці, а саме перед світлофором, не створюючи перешкоди для руху пішоходів, продовжив свій рух, внаслідок чого в районі перехрестя з пр. Кірова скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 і ОСОБА_11 , що рухались по регульованому пішохідному переходу позначеному дорожньою розміткою 1.14.3 «регульований пішохідний перехід», на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух пішоходів через проїзну частину.
ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2101 д. н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 8.7.3 (є), п. 8.10 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 8.7.3 - е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;
п. 8.10 - у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пшохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів;
- невиконання яких перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритого перелому середньої третини лівої стегнової кістки ліворуч, синця зовнішньо-задньої поверхні лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 498е від 11.02.2015 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я. Пішоходу ОСОБА_11 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 690 е від 20.02.2016 року заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Не погодившись з цим вироком, обвинувачений ОСОБА_9 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року та виключити з вироку додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки, а також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої до 5 000 грн..
Обґрунтовуючи свою апеляцію, він вказав, що вирок є незаконним і необгрунтованним в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами та відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої. Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_9 додаткове покарання не врахував ту обставину, що він вперше вчинив злочин з необережності який відноситься у відповідності до вимог ст.. 12 КК України до невеликої тяжкості, щиросердно розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілій спричинену шкоду її здоров'ю, має ряд захворювань.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008р.) судам дані насту пні роз'яснення: пункт 20 - при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настати, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Заслухавши: доповідь судді-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали апеляцію обвинуваченого; потерпілу ОСОБА_7 , її представника адвоката ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 , - перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом, обґрунтовано покладені ним в основу вироку і в апеляції обвинуваченого не заперечується.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості обвинуваченого, не встановлено.
В силу ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегією суддів при перевірці доводів апеляції обвинуваченого встановлено, що при призначенні ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, відшкодував потерпілій завдану внаслідок лікування шкоду, є інвалідом третьої групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що суд першої інстанції відніс до обставин, які пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують його покарання, судом першої інстанції не встановлено, а тому і призначено ОСОБА_9 покарання у виді штрафу, а з урахуванням того, що обвинувачений є інвалідом 3 групи та пенсіонером - застосовано до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення його права керувати транспортними засобами.
На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_9 покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 286 ч.1 КК України, так як за таких, вказаних вище, обставин це покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_9 за мотивами, зазначеними в апеляції, колегія суддів не вбачає.
В той же час, судом першої інстанції рішення про доцільність стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_9 на користь цивільної позивачки ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі не 100 000 грн., а 30 000 гривень судом належним чином вмотивовано, тому є законним і обгрунтованим. З цього питання колегія суддів вважає, що заподіяні цивільній позивачці фізичні та моральні страждання у зв'язку з заподіянням їй вказаних вище тілесних ушкоджень потягли зміни в її житті та необхідність у зв'язку з цим докладати додаткових зусиль для організації свого життя, і вони достатні для того, щоб з цих підстав суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_9 на користь позивачки суму моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень. Тому колегія суддів вважає, що присуджена ОСОБА_7 сума достатня для компенсації завданої їй моральної шкоди, а апеляційна скарга ОСОБА_9 в цій частині теж не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404-407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016040030000041 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без задоволення.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016040030000041 щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 426 КПК України на рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана сторонами касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення.
Судді:
--------------- ------------------ --------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4