Провадження № 22-ц/774/4958/16 Справа № 196/74/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю. О. Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія 47
28 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря Гулієва М.І.о,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
У січні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_6 На день смерті батько мав право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП "Україна" Царичанського району Дніпропетровської області, розміром 4,28 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території Бабайківської сільської ради, але сертифіката на право на земельну частку (пай) не отримав, так як помер. Позивач та треті особи прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, проте про право померлого на пай позивач дізнався у 2015 році, тому просив визнати за ним, як спадкоємцем за законом, права власності на земельну частку (пай) в землі КСП "Україна" Царичанського району Дніпропетровської області розміром по 4,28 умовних кадастрових гектара, розташованої на території Бабайківської сільської ради, яка належала померлому ОСОБА_6 (а.с. 2-4).
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 50-53).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 74-78).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право спадкодавця на земельну ділянку (пай), а також пропущено строк позовної давності на звернення з позовом.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_4 (третя особа), батько позивача в справі ОСОБА_2 та третіх особ : ОСОБА_3, ОСОБА_5, (а.с.11-13).
Відповідно до статті 525 ЦК 1963 р., чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до статей 548, 549 ЦК 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 561 ЦК 1963 р. було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв. ЦК1963 р. не було встановлено граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину чи визнано право власності на спадкове майно.
Відмовляючи у задоволення позову суд першої інстанції послався на положення ст.71,75,76,80 ЦК 1963р щодо застосування строків позовної давність до даних правовідносин, які виникли більше 15 років.
Проте, як зазначено позивачем про наявність спадкодавцеві спірного майна йому стало відомо лише в 2015 році. Однак суд цим обставинам оцінки не дав, тоді як строк позовної давності у особи починається з часу коли вона дізналася про порушене право.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу чи іншим спадкоємцям було відомо про право спадкодавця на земельну частку (пай) до 2015 року.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності із зверненням до суду за захистом своїх прав є необґрунтованим.
Згідно довідки Відділу Держземагентства у Царичанському районі Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року № М-15/0-13/6-15 ОСОБА_6,батько позивача, був членом КСП "Україна" та включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Україна», який зареєстрований за № 2 від 26.07.1995р., у розмірі частки (паю) 4,28 умовних кадастрових гектар (а.с. 15). Помер ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто після видачі державного акта (а.с.11).
Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із нормами ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Оскільки, батько позивача був включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) на час передачі землі в колективну власність на підставі державного акту, то спадкоємці мають право порушувати питання про успадкування цієї ідеальної частки (паю).
Крім того, відповідно довідки Бабайківської сільської ради на її території є земельні ділянки (не витребувані та невизначені паї) із земель колективної власності для виділення в натурі по рішеннях суду (а.с.16), проти позову сільська рада не заперечувала (а.с.25).
За таких обставин, висновок суду про те, що позивач не надав доказів про наявність у спадкодавця права на майно - земельну частку (пай) є також необґрунтованим.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що спадщину, яка відкрилась у 1996 році, прийняли ряд спадкоємців, про що свідчить рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2001 року про поділ спадкового майна між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (а.с.43), однак вказані особи не були залучені до участі у справі. Посилання позивача на відмову інших спадкоємців від прийняття спадщини в цій частині, є безпідставними, оскільки в силу ст.553 ЦК України (1963р. , чинної на нас виникнення правовідносин) та ст. 1273 ЦК України (2003 р.) відмовитись від спадщини можливо лише протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, а докази такої відмови в матеріалах справи відсутні. У тексті зазначеного вище рішення суду зазначено, що Царичанською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво на спадщину за законом 14.08.1997 р. У довідках Бабайківської сільської ради від 14.04.2015 вказано про те, що на день смерті, 27.08.1996, ОСОБА_6, разом з ним проживали та залишилися проживати його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_8 за адресою: Царичанський район, село Новостроївка, вул.Новостроївська,12 (а.с.13,14).
Згідно ч.2 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) стосується безпосередньо прав та інтересів також спадкоємців, які прийняли та отримали спадщину на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_6, але участі у справі не приймали і в якості співвідповідачів залучені не були, а тому вирішення спору та ухвалення рішення без їх участі є порушенням їх прав та інтересів, положень ст.ст.13,16 ЦК України, ст.ст.213,214 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
За таких обставин, та враховуючи, що до участі у справі в якості співвідповідачів не були залучені інші спадкоємці, колегія суддів вважає, що позов є передчасним, а тому з цих підстав не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: