Провадження № 22-ц/774/5462/16 Справа № 188/124/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 34
28 липня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,
за участі секретаря - Гулієва М.І.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У лютого 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 07 жовтня 2015 року близько о 19.00 годин в с. Дмитрівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, будучи погоничем тварин, в темну пору доби залишила без нагляду корову, яка вискочила на проїзжу частину вул. Набережна, бідя буд. 11, внаслідок чого сталося ДТП з автомобілем марки ЗАЗ ДЕО д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_3, та автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року ОСОБА_2 була звільнена від відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення і їй винесено усне зауваження. Вказаною постановою суду від 16 грудня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вина відповідача ОСОБА_2 була доведена матеріалами адміністративної справи, де останню визнано винною за порушення вимог п.7.6 ПДР України. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №108/1/5 від 09 жовтня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ ДЕО д.н. НОМЕР_1 становить 10 117 грн. 45 коп. Крім того, діями відповідача ОСОБА_2 позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка під час скоєння ДТП перебувала в автомобілі, була заподіяна моральна шкода, яку вони оцінюють у розмірі по 3 000 грн. кожному. Моральну шкоду вони пов'язують з перенесеним страхом під час ДТП та отриманим стресом, тому просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на відновлення автомобіля 10 117 грн. 45 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 500 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 3 000 грн. кожному, та стягнути судові витрати.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду необхідну для відновлюваного ремонту автомобіля ЗАЗ ДЕО д.н. НОМЕР_1, в сумі 10 117 грн. 45 коп., 300 грн. моральної шкоди, витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в сумі 500 грн., судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 300 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або юридичної особи, підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01 лютого 2012 року, «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках», вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана: забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
Частиною 4 статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи 07 жовтня 2015 року близько 19.00 в с. Дмитрівка відповідач ОСОБА_2, будучи погоничем тварин, в темну пору доби залишила без нагляду корову, яка вискочила на проїзжу частину по вул. Набережна, біля буд.11, внаслідок чого трапилася ДТП з автомобілем ЗАЗ ДЕО д/н НОМЕР_1, під керування ОСОБА_3 та автомобіль отримав механічні пошкодження (а.с.8, 9).
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року провадження по справі за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.8, 9).
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року, якою провадження по справі закрито відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення скасовано, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності передбаченої ст.124 КУпАП, в зв'язку з малозначністю правопорушення і обмежено усним зауваженням (а.с.10-12).
Вказаною постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні ДТП, оскільки останньою не були дотримані вимоги правил дорожнього руху, що перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.10-12).
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля ЗАЗ Део д/н НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_3 на час скоєння ДТП є ОСОБА_5 (а.с.35).
Позивач ОСОБА_3 користується, керує та розпоряджається вказаним автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого Полтавським ВРЕР, яке було передано йому ОСОБА_5 разом з автомобілем (а.с.35, 92).
Звернувшись до суду із вищевказаними позовними вимогами позивачі посилалися на те, що відповідача ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні ДТП, яке відбулося 07 жовтня 2015 року, оскільки останньою не були дотримані вимоги правил дорожнього руху. Вина ОСОБА_2 була доведена матеріалами адміністративної справи, де останню визнано винною за порушення вимог п.7.6 ПДР України. Зазначили, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 108/1/5 від 09 жовтня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобілю ЗАЗ ДЕО д.н. НОМЕР_1 становить 10 117 грн. 45 коп. Діями відповідача позивачам їм була заподіяна моральна шкода, яку вони пов'язують з перенесеним страхом під час ДТП, яке сталося 07 жовтня 2015 року, та отриманим стресом (а.с.2, 3).
Згідно висновку №108/1/5 експертного автотоварозначого дослідження від 09 жовтня 2015 року вартість відновлюваного ремонту вказаного автомобіля становить 10 117 грн. 45 коп. (а.с.49-61).
Витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження № 108/1/5 від 09 жовтня 2015 року сплачені позивачем ОСОБА_3 складають 500 гривень, що підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру №90 від 09 жовтня 2015 року виданої ЧП ОСОБА_6 - спеціаліста автотоварознавця (а.с.48).
З матеріалів справи вбачається, цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_3 була застрахована, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3269578 від 10 вересня 2015 року, у ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», де вказана сума за шкоду, заподіяну майну -50 000 грн. (а.с.34).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-192цс16 від 29 червня 2016 року.
Отже, матеріалами справи підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_2 винна у скоєнні ДТП, яке відбулося 07 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим були спричинені механічні пошкодження автомобілю ЗАЗ ДЕО д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який на законних підставах має право керувати та розпоряджається вказаним автомобілем та на момент ДТП в автомобілі, крім водія ОСОБА_3, знаходилася його дружина ОСОБА_4, що було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами, яким також було завдано моральної шкоди, оскільки було порушено нормальний устрій життя позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вони знаходился в стресовій ситуації, спричиненій в результаті ДТП.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем по справі та на момент ДТП саме він не дотримався правил дорожнього руху, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновок експертного товарознавчого дослідження №108/1/5 від 09 жовтня 2015 року про наявність технічних пошкоджень автомобіля є неналежним та недопустимим доказом є безпідставними.
В судовому засіданні в апеляційному суді 28 липня 2016 року на розгляд ставилося питання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, однак сторони з клопотанням про призначення судової експертизи до суду не зверталися.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді