Провадження № 22-ц/774/5205/16 Справа № 437/3084/12 Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т.В. Доповідач - Калиновський А.Б.
Категорія 44
28 липня 2016 року м. Дніпро
колегія суддів Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Калиновського А.Б.
Суддів : Варенко О.П., Єлізаренко І.А.
При секретарі : Гулієву М.І.о
розглянула у відкритому судовому засiданнi в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Служба у справах дітей Синельниківської міської ради, відділ державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 яка належить ПАТ «АКБ «Новий», шляхом зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Судом встановлено, 22 жовтня 2008 року між АКБ «Новий», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Новий», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала грошові кошти у сумі 150 000 грн. зі сплатою 25 % річних строком до 21 жовтня 2010 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Судовим наказом Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2009 року на користь банку з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у сумі 170 249 грн. 58 коп.
Наказом Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2009 року з ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 10 вересня 2008 року, на користь банку стягнуто заборгованість у сумі 47 251 грн. 22 коп.
У межах виконавчого провадження складено акт опису та арешту вказаної квартири.
Оскільки торги з реалізації вказаної квартири, що неодноразово призначалися, не відбулися, 29 листопада 2011 року ВДВС Синельниківського МУЮ складено акт про передачу майна стягувачу, згідно з яким ПАТ «АКБ «Новий» прийняв спірну квартиру в рахунок погашення боргу.
09 грудня 2011 року приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області на підставі даного акта посвідчено та видано ПАТ «АКБ «Новий» свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, право власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_1 є ПАТ «АКБ «Новий», ОСОБА_2 втратила право власності на спірну квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «АКБ «Новий», суд правильно виходив з того, що банк як власник квартири на підставі ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України має право вимоги про виселення усієї сім'ї відповідачів з квартири, оскільки припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї користування цим будинком, враховуючи, що ОСОБА_2 втратила право власності на спірну квартиру.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми чинного законодавства не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Як видно, 09 грудня 2011 року приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області посвідчено та видано ПАТ «АКБ «Новий» свідоцтво про право власності на спірну квартиру. ОСОБА_2 втратила право власності на спірну квартиру, а члени її сім'ї втратили право користування квартирою та набули статусу тимчасових мешканців.
Відповідно до п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Як видно з матеріалів справи та не оскаржується відповідачами, на момент здійснення правочину діти відповідачів в квартирі не проживали та не мали ані права власності, ані майнових прав на предмет іпотеки.
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що між нею та банком укладено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири, а тому судом неправомірно виселено її та членів її сім'ї з квартири є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Отже, попередній договір породжує для його сторін зобов'язання лише організаційного характеру - укласти основний договір у строки та на умовах, що оговорені у попередньому договорі.
Згідно з умовами вказаного договору банком не надавалась згода на проживання сім'ї відповідача у спірній квартирі; укладений сторонами попередній договір купівлі-продажу вищевказаної квартири не змінює статусу відповідача та членів її сім'ї та лише за умови укладення основного договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_2 набуде право власності на вказану квартиру, а члени її сім'ї набудуть право користування вказаним житловим приміщенням.
Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Суддi: