Справа № 191/3398/16-к
Провадження № 1-в/191/1983/16
іменем України
28 липня 2016 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника адміністрації СВК № 94 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області в режимі відеоконференції з приміщення СВК № 94 с. Шахтарське клопотання засудженого ОСОБА_5 , 1990 року народження, про умовно-дострокове звільнення, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, яким просить суд застосувати відносно нього положення ст.. 81 КК України, оскільки характеризується позитивно, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, адміністрація колонії та спостережна комісія до нього зауважень не мають.
Засуджений в судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. Також пояснив, що отримав лише одне заохочення, оскільки постійно не працював з підстав періодичної наявності роботи.
Представник адміністрації СВК № 94 в судовому засіданні пояснив, що з 2015 року й по цей час засуджений працює на виробництві установи. До 2015 року працював періодично по невідомим адміністрації причинам. 30.09.2013 року отримав заохочення за роботу на виробництві. Відсотків від виробітку не має.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання..
В розумінні правил ст. 81 КК України підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов'язкових елементів: доведення засудженим свого виправлення та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання. Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен грунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Згідно п. 2, п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 раніше засуджений 4 рази. По даній справі засуджений 09.10.2012 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 186, ст.. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку: 09.08.2012 року, кінець строку: 09.02.2017 року. За час відбування покарання в установі засуджений не виявляв готовності до самокерованої правослухняної поведінки, будь-яких позитивних змін в поведінці засудженого, які б свідчили про його виправлення також не відбулося, на виробництві установи працевлаштований у цеху «РІЦ», ставлення до праці задовільне, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, зарахований до програми диференційованого виховного впливу, ставлення до етапів програми формальне, соціально корисні зв'язки задовільні, на профілактичному обліку не перебуває, вину у скоєному злочині визнає, але розкаюється не щиро.
За час відбування покарання мав 4 стягнення за порушення вимог режиму утримання та одне заохочення 30.09.2013 року. Невідбута частина покарання станом на 28.07.2016 року становить 3 місяці 26 днів. 31.12.2015 року засудженому комісією було відмовлено в умовно-достроковому звільненні як особі, що не довела своє виправлення.
Отже, враховуючи вищевикладене, за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 свого виправлення не довів. Наявність лише одного заохочення в 2013 році, працевлаштування засудженого з 2015 року й по цей час, відсутність відсотку виконання ним норми виробітку та негативна характеристика не можуть свідчити про його виправлення, а дають суду підстави для висновку, що поведінка засудженого та його ставлення до праці не є сумлінними.
Таким чином, клопотання засудженого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, ст. 81 КК України, Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», керуючись ст. ст. 537, 539, 392 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , 1990 року народження, про умовно-дострокове звільнення, відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1