83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.02.13 р. Справа № 905/135/13-г
Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, м. Київ, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача: Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк
про стягнення 26 314грн. 53коп.
за участю:
прокурор Бекіров Р.З. - посвідчення №012556, видане 02.11.2012р.
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №220/8521д від 30.11.2012р.
від відповідача: представник не з'явився
був присутній: ОСОБА_2 - посвідчення серія УК №097081, видане 03.05.2012р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 19.02.2013р. до 20.02.2013р. та з 20.02.2013р. до 27.02.2013р.
У судовому засіданні 27.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.
Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, м. Київ, звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, з позовом до Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк, про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №274/Т/16-10 на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) від 22.11.2010р. у загальному розмірі 26 314грн. 53коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором з посиланням на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 631 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач наявність порушень умов договору не заперечує, стосовно позовних вимог зазначає, що розрахунок 3% річних є методологічно невірним.
У судовому засіданні 27.02.2013р. прокурором та позивачем позовні вимоги підтримані.
Відповідач, повідомлений про дату судового засідання належним чином, про що свідчить підпис представника на повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні з 20.02.2013р. до 27.02.2013р., у засідання суду представника не направив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши прокурора та представника позивача, суд -
Між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Донецьким казенним заводом хімічних виробів (далі - виконавець) був укладений договір №274/Т/16-10 на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, (за кошти Державного бюджету України) від 22.11.2010р. (далі - договір) (арк. 11-17 справи), за умовами якого виконавець зобов'язався в термін, що визначений договором, та відповідно до умов договору, виконати утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи з утилізації боєприпасів (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Номенклатура та обсяги боєприпасів, що підлягають утилізації, погоджена сторонами в специфікації (додаток №1 до договору) (арк. 18 справи).
Строк (термін) виконання утилізації боєприпасів відповідно до п. 5.1 договору визначений календарним планом виконання робіт з утилізації боєприпасів (додаток №2 до договору) (арк. 18 справи), з якого вбачається, що початок робіт збігається з моментом підписання договору, а термін закінчення робіт встановлений до 20.12.2010р.
Ціна договору, як визначено п. 3.1 договору, становить 2 420 162грн. 40коп., у тому числі ПДВ - 403 360грн. 40коп., що співпадає з даними протоколу погодження граничної (лімітної) ціни на утилізацію боєприпасів (арк. 19 справи).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати за фактично виконану роботу протягом 10 банківських днів або шляхом авансування (попередньої оплати) робіт в розмірі до 100 % від суми договору на підставі письмового звернення виконавця.
Проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором замовником на підставі письмового звернення виконавця від 24.11.2010р. №15-291 (арк. 21 справи) було здійснено попередню оплату у сумі 2 420 162грн. 40коп., що підтверджується платіжними дорученнями №89, №90 та №91 14.12.2010р. (арк. 22 справи).
Виконавцем, в свою чергу, було виконано утилізацію боєприпасів, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 31.12.2010р. на суму 1 716 970грн. 98коп., у т.ч. ПДВ - 113 794грн. 95коп., з протоколом погодження граничної (лімітної) ціни на утилізацію боєприпасів (арк. 59-61 справи) та актом виконаних робіт №2 від 11.01.2011р. на суму 682 769грн. 70коп., у т.ч. ПДВ - 286 161грн. 83коп. з протоколом погодження граничної (лімітної) ціни на утилізацію боєприпасів (арк. 77-79 справи).
Таким чином, суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних відповідачем за договором №274/Т/16-10 від 22.11.2010р. робіт з утилізації боєприпасів дорівнює 2 399 740грн. 68коп. з ПДВ.
Разом з тим, як зазначає позивач та визнає відповідач, роботи з утилізації боєприпасів були виконані в порушення строків, встановлених календарним планом виконання робіт з утилізації боєприпасів (додаток №2 до договору). Невиконання відповідачем зобов'язань з утилізації боєприпасів в строк, встановлений умовами договору, тобто до 20.12.2010р. включно, призвело до порушення ним зобов'язань, як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій (арк. 119 справи), порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором зумовлене нарахування пені у сумі 24 904 грн. 82коп. на підставі п. 7.3.1 договору, приписами якого встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт з утилізації боєприпасів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, суд зазначає наступне.
За вимогами ст. 850 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Вказане узгоджується з приписами ст. 851 Цивільного кодексу України, за якими підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Умовами п.6.1.3 договору передбачений обов'язок замовника забезпечити передачу виконавцю боєприпасів для утилізації. При цьому, виходячи з суті укладеного сторонами договору, відсутність боєприпасів, які підлягають утилізації, є обставиною, що призвела до неможливості виконання відповідачем робіт на суму 20 421грн. 72коп. з ПДВ.
Як пояснено представниками сторін (арк. 114 справи) та вбачається з листа директора департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України від 18.02.2011р. №274/4/445 (арк. 28 справи), зобов'язання за договором на суму 20 421грн. 72коп. з ПДВ відповідачем виконані не були саме у зв'язку з відсутністю переданих виконавцеві боєприпасів, які підлягали утилізації.
Як встановлено ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, чим згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України є невчинення дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Таким чином, нарахування відповідачеві пені за порушення строків виконання робіт з утилізації боєприпасів, вартість яких дорівнює 20 421грн. 72коп. з ПДВ, є безпідставним, оскільки прострочення з боку відповідача є відсутнім.
Вказані обставини не були враховані при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення пені. Разом з тим, встановивши факт прострочення відповідачем строків виконання робіт з утилізації боєприпасів загальною вартістю 2 399 740грн. 68коп. з ПДВ за актами №1 від 31.12.2010р. та №2 від 11.01.2011р., суд дійшов висновку, що нарахування пені за вказане порушення у сумі 24 904грн. 82коп. є обґрунтованим та доведеним матеріалами справи, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків звітування за отриманий аванс у сумі 592грн. 23коп., нарахованої на підставі п. 7.3.1 договору, приписами якого встановлено, що за порушення терміну звітності за отриманий аванс з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт з утилізації боєприпасів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, але не нижче подвійної облікової ставки Національного банку України.
Розглядаючи вказані позовні вимоги, судом було встановлено, що умовами договору №274/Т/16-10 від 22.11.2010р. не встановлені конкретні терміни звітування виконавця перед замовником за отриманий на підставі п. 4.1 аванс (попередню оплату).
Пунктом 6.3.4 договору лише визначено, що виконавець зобов'язаний оформлювати звітні документи за формою та змістом договору, однак, з переліку таких документів, встановлених п.6.3.5, п.4.3 договору, обов'язку подання виконавцем звіту за отриманий аванс у вигляді окремого документу не вбачається.
Крім того, п. 4.11 договору передбачено здійснення сторонами у місячний термін після виконання всього обсягу робіт звірки взаєморозрахунків. Як вбачається з матеріалів справи, звірення взаєморозрахунків сторонами за наслідком виконання робіт за договором було проведено без порушення встановленого п. 4.11 договору строку, що підтверджується підписаним сторонами актом від 25.01.2010р. (арк. 33 справи).
Як пояснено сторонами, звітування відповідача про отримані кошти відбувалось шляхом підписання актів виконаних робіт.
Таким чином, з огляду на встановлений п. 6.3.5 договору строк надання на затвердження замовнику актів виконаних робіт з додатками не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, суд дійшов висновку про відсутність доведених матеріалами справи порушень з боку відповідача термінів звітування за отриманий аванс, на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за вказані порушення у сумі 592грн. 23коп. задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 190грн. 83коп. та 3% річних у сумі 626грн. 65коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.
Як зазначалось, вартість виконаних відповідачем за договором №274/Т/16-10 від 22.11.2010р. робіт з утилізації боєприпасів дорівнює 2 399 740грн. 68коп. з ПДВ. Решту зобов'язань на суму 20 421грн. 72коп. з ПДВ відповідачем виконано не було у зв'язку з відсутністю боєприпасів.
Після остаточного завершення робіт за договором та, виходячи з вартості невиконаних робіт у сумі 20 421грн. 72коп., надмірно сплачені позивачем в якості передплати грошові кошти відповідачем були повернуті, що сторонами визнається та підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 09.02.2011р. (арк. 30 справи).
Як пояснено сторонами, повернення грошових коштів відповідачем було здійснено після звірення взаєморозрахунків відповідно до умов п. 4.11 договору та підписання сторонами 25.01.2010р. відповідного акту (арк. 33 справи), отже, порушення з боку відповідача в частині неповернення надмірно сплачених позивачем коштів є відсутніми. При цьому суд зауважує, що посилання на прострочення відповідачем обов'язку повернути позивачеві сплачені в межах договору грошові кошти у сумі 703 191 грн. 42коп. є безпідставними з причини відсутності у відповідача такого обов'язку.
Суд також звертає увагу на те, що правова природа вказаних взаємовідносин сторін, які полягають у зобов'язанні відповідача повернути позивачеві надмірно сплачені за договором кошти, є відмінною від правової природи взаємовідносин, які надають підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості, оскільки надмірно сплачені кошти не є боргом у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 190грн. 83коп. та 3% річних у сумі 626грн. 65коп. задоволенню не підлягають.
За вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого органи прокуратури звільнені за приписами п. 11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягується з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладені обставини, керуючись ст.ст. 526, 530, 546, 549, 610, 612, 613, 625, 837, 850, 851 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України; Законом України «Про судовий збір»; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Донецького казенного заводу хімічних виробів (83077, м. Донецьк, вул. Софійська, 1, ідентифікаційний код 14311844) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню у сумі 24 904грн. 82коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Донецького казенного заводу хімічних виробів (83077, м. Донецьк, вул. Софійська, 1, ідентифікаційний код 14311844) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 523 грн. 28 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 27.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.
Суддя Стукаленко К.І.