83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.06.12 р. Справа № 5006/36/29пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Гриник М.М.
суддів: Величко Н.В., Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання Нєразік М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ
до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Артемівськ
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділу Держкомзему в м. Артемівську Донецької області, м. Артемівськ
про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними пунктів 1, 5, 9 договору оренди земельної ділянки, стягнення отриманих грошових коштів орендної плати, вчинення певних дій
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 01/11-924 від 22.12.11р.
від третьої особи: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Артемівськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Артемівськ, про визнання права постійного користування земельною ділянкою розміром 0,0360 га, на якій розташована будівля маслоцеху, що знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Маріупольська, 49; визнання недійсними пунктів 1, 5, 9 договору оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська від 24.09.2008р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 17.12.2008р. за №040814700504; стягнення отриманих грошових коштів орендної плати за період з грудня 2008р. по січень 2012р. в сумі 12443,36 грн.; вчинення певних дій, а саме витребування у відділі Держкомзему в м. Артемівську Донецької області оригіналу примірника державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Маріупольська, 49, виданого ВАТ «Харчосмакова фабрика» міста ОСОБА_2 у 1993 році.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки внаслідок помилки допущено неправильне визначення розміру площі земельної ділянки, переданої в оренду, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, а також невірно віднесено земельну ділянку до земель комерційного використання, іншої комерційної діяльності для обслуговування маслоцеху, що належить позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 04.10.2007р. Крім того, позивач на підставі ст. 120 Земельного кодексу України вважає, що йому належить право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташована придбана ним будівля маслоцеху та яка раніше надавалася у постійне користування відкритому акціонерному товариству «Харчосмакова фабрика».
Ухвалою від 16.02.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/29пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держкомзему в м. Артемівську Донецької області, м. Артемівськ.
Відповідач та третя особа надали до суду відзиви на позовну заяву, якими проти позовних вимог заперечують у зв'язку з їх необґрунтованістю та просять суд відмовити у їх задоволенні.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 22.03.2012р. до 05.04.2012р.
Ухвалою від 05.04.2012р. за клопотанням сторони суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.04.2012р. для розгляду справи №5006/36/29пн/2012 призначено колегію у складі: головуючого судді Гриник М.М., суддів Величко Н.В., Сич Ю.В.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 12.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -
04.10.2007р. між громадянами ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого продавець продав, а покупець купив належну продавцеві на підставі свідоцтва №4325, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 24.09.2003р., і зареєстрованого комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 20.10.2003р. в реєстровій книзі за №3-775, будівлю маслоцеху загальною площею 347 кв.м, зазначену в плані літерою Б, що знаходиться в м. Артемівську Донецької області по вул. Маріупольська, 49, на земельній ділянці ОСОБА_2 міської ради Донецької області. Договір купівлі-продажу підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі 04.10.2007р. за №5629. Право власності на будівлю маслоцеху зареєстровано позивачем 08.10.2007р., про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16195652 від 08.10.2007р. Попередній власник будівлі маслоцеху ОСОБА_4 придбав майно на прилюдних торгах, проведених відділом ДВС ОСОБА_2 МРУЮ з продажу майна відкритого акціонерного товариства «Харчосмакова фабрика».
Пунктом 10 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.10.2007р. передбачено, що покупцеві роз'яснено про необхідність укладання договору оренди земельної ділянки або приватизації земельної ділянки.
28.11.2007р. ОСОБА_2 міська рада рішенням сесії №5/24-469 надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Маріупольська, 49 в м. Артемівську для обслуговування маслоцеху із земель житлової та громадської забудови на умовах оренди.
25.03.2008р. Відділом земельних ресурсів міста Артемівська Донецької області за №15 землевпорядній організації - приватному підприємству «Фірмі «Інженер» надано вихідну земельно-кадастрову інформацію, згідно п. 1.1.3 якої цільовим використанням землі та її кодом згідно УКЦВЗ, за рахунок яких передбачено відведення, визначено як землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,3375 га (п. 1.1.5). Згідно п. 1.2.3 вихідної земельно-кадастрової інформації цільовим використанням землі та її кодом згідно УКЦВЗ є комерційне використання, що відповідає коду 1.11.6; грошова оцінка вартості земельної ділянки, передбаченої до відведення, складає 865337,68 грн., відповідно розмір орендної плати на рік - 25960,13 грн. (п. 1.2.6).
Згідно висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26.03.2008р. №15В, складеного Відділом земельних ресурсів міста Артемівська Донецької області, загальна площа земельної ділянки 0,3375 га складається з площі під капітальною одноповерховою будівлею в розмірі 0,0360 га та площею під проїздами, проходами та площадками в розмірі 0,3015 га.
27.08.2008р. ОСОБА_2 міська рада рішенням №5/33-714 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1410300000:00:019:0908) в оренду позивачу.
24.09.2008р. на підставі вказаного рішення між ОСОБА_2 міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська від 24.09.2008р., зареєстрований у ОСОБА_2 міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2008р. за №040814700504. Згідно даного договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3375 га із земель житлової та громадської забудови, комерційного використання, іншої комерційної діяльності для обслуговування маслоцеху, розташовану за адресою: м. Артемівськ Донецької області по вул. Маріупольська, 49, кадастровий номер 1410300000:00:019:0908, строком на 5 років з 17.12.2008р. по 17.12.2013р. Пунктом 5 договору встановлено нормативну грошову оцінку землі в розмірі 865337,68 грн. Відповідно до п. 9 договору розмір орендної плати на рік становить 25960,13 грн.
Вищевказана земельна ділянка з 1993 року до моменту відчуження будівлі маслоцеху на прилюдних торгах знаходилася у постійному користуванні відкритого акціонерного товариства «Харчосмакова фабрика» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою за №003677. Позивач, вважає, що у зв'язку з набуттям ним права власності на будівлю маслоцеху площею 0,0360 га, він також набув і право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт нерухомості, в силу ст. 120 Земельного кодексу України. При цьому, передачі в оренду за договором підлягала земельна ділянка загальною площею 0,3015 га (0,3375 га - 0,0360 га = 0,3015 га), тобто без урахування площі земельної ділянки під будівлею маслоцеху, яка повинна перебувати у постійному користуванні позивача згідно ст. 120 ЗК України. Враховуючи руйнівний стан будівлі маслоцеху станом на момент проведення грошової оцінки земельної ділянки, факт використання землі для обслуговування маслоцеху з переробки насіння соняшника та відсутність приладів та засобів для здійснення виробничої (промислової) діяльності, позивач вважає, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, підлягав застосуванню в розрахунку нормативної оцінки земельної ділянки в розмірі 0,5 (замість застосованого в розмірі 2,5), з віднесенням використання земельної ділянки до категорії земель за функцією використання згідно додатку №1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів до «інших земель» - землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво. На підставі викладеного позивач здійснив власний перерахунок завищеної на його думку орендної плати, у зв'язку з чим просив суд визнати недійсними відповідні пукти договору оренди щодо розмірів площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та щодо цільового призначення земельної ділянки; стягнути з міської ради надлишково сплачені орендарем грошові кошти та визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщена придбана ним будівля маслоцеху.
Вищевикладені доводи позивача господарський суд вважає безпідставними, а позовні вимоги необґрунтованими, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.10.2007р., якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналіз даної норми закону свідчить про встановлення законодавцем переходу права користування без визначення його конкретного виду, умов та обсягу.
Відповідно до ст. 92 ЗК України в редакції, що діяла станом на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.10.2007р., права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Тобто, надання громадянам та фізичним особам-підприємцям у постійне користування земельних ділянок на той час земельним законодавством не передбачалося.
З матеріалів справи вбачається, що будівля маслоцеху придбана позивачем у громадянина ОСОБА_4, а не у відкритого акціонерного товариства «Харчосмакова фабрика». Правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельної ділянки, що випливає з положень статті 120 ЗК України. Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, на якій об'єкт розташований, але оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку. Ухвалами від 01.03.2012р. та 13.03.2012р. суд зобов'язував відповідача надати пояснення щодо наявності чи відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у попереднього власника майна ОСОБА_4 На виконання вимог ухвал суду ОСОБА_2 міська рада надала письмові пояснення, в яких повідомила, що не володіє інформацією, яка б підтверджувала наявність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку за гр. ОСОБА_4 Крім того, згідно листа відділу Держкомзему у м. Артемівську Донецької області від 29.02.2012р. №01/10-253 за обліковими даними відділу Держкомзему за відкритим акціонерним товариством «Харчосмакова фабрика» земельних ділянок на правах оренди або постійного користування не значиться.
Доводи позивача стосовно неправильного визначення цільового використання земельної ділянки, суд не приймає до уваги, оскільки під цільовим (функціональним) призначенням необхідно розуміти можливість здійснення певної сукупності видів діяльності. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням проводиться згідно з Інструкцією по заповненню державної статистичної звітності, затвердженої наказом Держкомстату України 05.11.1998р. №377, зареєстрованої в Мінюсті 14.12.1998р. за №788/3228 (далі Інструкція). Згідно ЄДРПОУ основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є торгівля. Тому, відповідно до Інструкції та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, коефіцієнт функціонального використання для земельної ділянки позивача (обслуговування маслоцеху) становить 2,5 (по категорії земель - землі комерційного використання). Крім того, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. У позивача ліцензія на проведення робіт з оцінки земельних ділянок відсутня.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. Також відсутні підстави для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою розміром 0,0360 га, на якій розташована будівля маслоцеху, що знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Маріупольська, 49; стягнення з міської ради на користь орендаря грошових коштів, сплачених в якості орендної плати за період з грудня 2008р. по січень 2012р. в сумі 12443,36 грн.; витребування у відділі Держкомзему в м. Артемівську Донецької області оригіналу примірника державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Маріупольська, 49, виданого ВАТ «Харчосмакова фабрика» міста ОСОБА_2 у 1993 році.
За сукупністю вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З 01.11.2011р. набрав чинності Закон України „Про судовий збір”.
Згідно ст. 4 Закону України „Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпунктів 1) та 2) пункту 2 частини 2 цієї ж статті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно Закону України від 22.12.2011р. №4282-VІ „Про Державний бюджет України на 2012 рік” мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2012р. складала 1073,00 грн.
Враховуючи вищевказану вимогу законодавства України позивач повинен був перерахувати судовий збір у розмірі 2682,50 грн., а саме: 1609,50 грн. (1073 грн. Ч 1,5% = 1609,50 грн. (мінімальна сума судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати) за подачу позову про стягнення грошових коштів на загальну суму 12443,36 грн. та у розмірі 1073,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати) за подачу позову про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними пунктів 1, 5, 9 договору оренди земельної ділянки, вчинення певних дій.
В порушення вищезазначених норм, до позовної заяви додано банківську квитанцію №30 від 14.02.2012р. про сплату судового збору лише на суму 1609,50 грн. Таким чином, не сплаченим до державного бюджету України є сума судового збору в розмірі 1073,00 грн. Позивач надавав до суду заяву про відстрочення сплати судового збору щодо немайнових вимог до ухвалення судового рішення по даній справі. Дане клопотання судом розглянуто та задоволено.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача (з урахуванням доплати судового збору, оплату якого відстрочено до вирішення спору по суті).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Артемівськ, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділу Держкомзему в м. Артемівську Донецької області, м. Артемівськ, про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними пунктів 1, 5, 9 договору оренди земельної ділянки, стягнення отриманих грошових коштів орендної плати, вчинення певних дій - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (ЄДРПОУ 38034002, отримувач Управління державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька, рахунок 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, КБК 22030001) судовий збір в сумі 1073,00 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Гриник М.М.
Суддя Величко Н.В.
Суддя Сич Ю.В.
Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2012р.