83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
23.04.12 р. Справа № 5006/20/8/2012
Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончарової І.Є. розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка Прилад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Мет ОСОБА_1 груп" про визнання недійсними умов пунктів договору від 05.01.2009
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник на підставі виписки з ЄДР
від відповідача: не з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка Прилад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Мет ОСОБА_1" про визнання недійсними умов пунктів 5.2 та п.5.3 статті5, пункту 17.6 статті 17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009, укладеного між позивачем та відповідачем 05.01.2009.
Через відділ діловодства господарського суду позивачем подано заяву про відвід судді Огороднік Д.М. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про відвід судді Огороднік Д.М. та виклав підстави в підтвердження поданої заяви про відвід судді.
Заява позивача про відвід судді мотивована тим, що суддя Огороднік Д.М. упереджено ставиться до позовних вимог і поданого позивачем разом з позовною заявою клопотання про об'єднання справ, безпідставно та неправомірно вимагає від позивача подання додаткових документів. Зокрема заявником вказано, що суддя прийнявши ухвалу про порушення провадження у справі не вірно визначила предмет позову, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними умов пунктів 5.2 та п.5.3 статті5, пункту 17.6 статті 17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009, укладеного між позивачем та відповідачем 05.01.2009, а в ухвалі суду від 06.04.2012 вказано про порушення провадження у справі за позовом про визнання недійсним договору від 05.01.2009. Також позивач зазначає про те, що суддею порушено принцип рівності учасників судового процесу, оскільки в ухвалі суду від 06.04.2012 суддею безпідставно вимагається довідка про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на дату прийняття цієї ухвали, оскільки обов'язок подання такої довідки покладено на відповідача, а позивач не має можливості подати таку довідку станом на день винесення ухвали суду. Крім того, на думку позивача суддя неправомірно та безпідставно вимагає від позивача довідку територіального органу Державного казначейства про зарахування до бюджету судового збору, оскільки доказом про сплату судового збору є квитанція установи банку належним чином оформлена, яка була подана позивачем разом з позовною заявою. Також позивач вважає, що суддя неправомірно та безпідставно вимагає від позивача належні докази виконання спірного договору, тоді як відповідність чи не відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Окрім цього, позивач посилається на те, що суддя в порушення ст. 58 Господарського процесуального кодексу України не задовольнила клопотання позивача про об'єднання справ, в яких беруть участь ті самі сторони та обставини, в яких підтверджуються тими самими доказами, а саме справу № 5006/20/8/2012 та справу №39/253, що розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя: Морщагіна Н.С., судді: Макарова Ю.В., Бокова Ю.В. З огляду на викладене, на думку позивача суддя Огороднік Д.М., приймаючи ухвалу про порушення провадження у справі висловила в такий спосіб свою думку до першого засідання у справі та початку розгляду спору по суті, вже визначила в ній своє ставлення до його результату та змісту судового рішення, не переймається винесення законного і обґрунтованого рішення, незалежністю та повнотою доказів у справі.
Розглянувши подану позивачем заяву про відвід судді, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд приходить до висновку про відсутність передбачених статтею 20 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення заяви про відвід, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
В п. 1.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Згідно з ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього Кодексу.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Ухвала господарського суду має містити:
1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);
2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;
3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;
4) висновок з розглянутого питання;
5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.
Як вбачається зі змісту вступної частини ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.04.2012, судом вказано, що "...суддя Огороднік Д.М. розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка Прилад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Мет ОСОБА_1" про визнання недійсним договору від 05.01.2009..".
Відповідно до вступної частини позовної заяви, позовна заява подана позивачем про визнання недійсними умов договору, в прохальній частині позовної заяви, позивач просить суд: прийняти позовну заяву та порушити за нею провадження, об'єднавши позовні немайнові вимоги позивача про визнання недійсними умов Дилерського договору б/н від 05.01.2009, укладеного позивачем та відповідачем, з первісними майновими вимогами, заявленими позивачем за позовом у справі №39/253 (розглядається колегією суддів: головуючою суддею Морщагіною Н.С., суддями: Макаровою Ю.В. та Сич Ю.В.); ухвалити рішення, яким задовольнити позов повінстю, в тому числі визнати недійсними умови пунктів 5.2 та п.5.3 статті5, пункту 17.6 статті 17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009, укладеного між позивачем та відповідачем 05.01.2009.
З огляду на те, що у вступній частині позовної заяви позивачем вказано, що позовна заява про визнання недійсними умов договору, а в прохальній частині позову позивач просить суд порушити провадження за позовною заявою, об'єднавши вимоги про визнання недійсними умов договору від 05.01.2009 та "...у тому числі визнати недійсними умови пунктів договорів...", суд у вступній частині ухвали про порушення провадження, вказав про визнання недійсним договору від 05.01.2009.
Стосовно посилання позивача на безпідставність та неправомірність витребування від позивача доказів, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18 ).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18).
За таких обставин, у зв'язку з тим, що одним із обов'язків суду є належне повідомлення усіх учасників процесу про час та місце розгляду справи, ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається відповідачу за адресою повідомленою позивачем у позовній заяві, то задля забезпечення рівних умов усім учасникам процесу, необхідним є повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи або за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або за адресою повідомленою відповідачем.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України "Про судовий збір" №3674- VI від 08.07.2011 із відповідними змінами і доповненнями.
ОСОБА_3 Державного казначейства у Київському районі м. Донецька від 30.01.2012 №03-50/159 повідомлено реквізити для перерахування судового збору та вказано, що на зворотньому боці платіжного доручення мають бути відмітки установи банку, зокрема перший та другий підписи відповідальних працівників банку.
На доданому позивачем до позовної заяви платіжному дорученні від 09.02.2012 №3235077987 стоять підписи начальника та виконавця, прізвища осіб не вказано, доказів того, що виконавець має право другого підпису установи банку до суду не надано.
Доводи позивача про упереджене ставлення судді у зв'язку з незадоволенням клопотання позивача про об'єднання справ, судом не приймаються, оскільки суддя має право об'єднати кілька однорідних справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу лише у разі, якщо такі справи перебувають в його провадження. Така правова позиція висвітлена в п. 3.6 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18. В даному випадку позивач просить об'єднати справи, які перебувають у провадженні у різних суддів.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Частиною 1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суди здійснюють правосуддя самостійно.
Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
У відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення вказаних статей, питання щодо наявності належних та допустимих доказів для вирішення спору вирішується самостійно суддею, в провадженні якого знаходиться відповідна заява.
Таким чином, вказані заявником обставини, не є підставою, що свідчить про упередженість судді Огороднік Д.М. при вирішенні спору, який по суті ще не вирішено, зводяться до оцінки дій судді по підготовці справи до розгляду, а також не є обставиною для відводу судді, передбаченою статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, а отже заява про відвід судді Огороднік Д.М. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка Прилад" про відвід судді Огороднік Д.М.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Cуддя Огороднік Д.М.