04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" липня 2016 р. Справа№ 43/131
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Пантелієнка В.О.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.
за участю представників сторін:
від ТОВ „Сталькон-М": Григорян Г.Г. - довіреність б/н від 01.04.2016.
Братушка Р.С. - довіреність № 01-06/16 від 01.06.2016.
від боржника: арбітражний керуючий Комлик І.С. - свідоцтво № 130 від 04.02.2013.
від ПАТ „КБ „Надра": Динник В.В. - довіреність № 13-11-7371 від 02.07.2016.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталькон-М" та арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року
у справі № 43/131 (суддя Пасько М.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталькон М"
до Відкритого акціонерного товариства „Готель „Славутич"
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 43/131, серед іншого, визнано кредиторами ВАТ „Готель „Славутич":
- ТОВ „РЕЙ ПЛЮС" на суму 4 614 527,49 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, а 4 611 771,49 грн. - вимоги четвертої черги;
- ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 1 151 854,23 грн., з яких: 2 756, 00 грн. - вимоги першої черги, а 1 149 098,23 грн. - вимоги третьої черги;
- ТОВ „Сталькон М" на суму 15 735 978,68 грн., з яких: 446,00 грн. - вимоги першої черги, а 15 735 532,68 грн. - вимоги четвертої черги;
- ПП „Веста-Сервіс" на суму 298 621,00 грн., з яких: 321,00 грн. - вимоги першої черги, а 298 300,00 грн. - вимоги четвертої черги;
- ТОВ „Ремонтно-будівельна компанія - „Славутич" на суму 696 024,80 грн., з яких: 125,00 грн. - вимоги першої черги, а 695 899,80 грн. - вимоги четвертої черги.
Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ „КБ „Надра" на суму 1 780 000,00 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості щодо заборгованості по оплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі на суму 5 813,70 грн.
Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 24 282 819,90 грн.
Відмовлено у визнанні кредиторами боржника ТОВ „Сталькон М" на суму 9 499 019,93 грн. та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 634 303,95 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Сталькон-М" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року в частині відмови ТОВ „Сталькон-М" у визнанні кредитором АВТ „Готель „Славутич" на суму 9 499 019,93 грн., в частині внесення до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" окремо вимог ПАТ „КБ „Надра" на суму 1 780 000,00 грн. як таких, що забезпеченні заставою майна боржника. Задовольнити заяву про визнання додаткових вимог ТОВ „Сталькон-М" до ВАТ „Готель „Славутич" в сумі 9 499 019,93 грн., з яких 1 630 779,83 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.06.2011 року по 10.03.2016 року, 7 868 240,10 грн. - інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.06.2016 року по 10.03.2016 року. Визнати ТОВ „Сталькон-М" кредитором ВАТ „Готель „Славутич" на суму 25 234 998,61 грн., з яких 446,00 грн. - сума судового збору, 11 370 289,17 грн. - сума основного боргу, 2 528 085,15 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2008 року по 10.03.2016 року, 11 336 178,29 грн. - інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2008 року по 10.03.2016 року. Затвердити реєстр вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" на загальну суму 32 001 839,83 грн.
Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Комлик І.С. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ „КБ „Надра" на суму 1 780 000,00 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника та прийняти в даній частині нове рішення, яким відмовити у визнанні кредитором ПАТ „КБ „Надра" на суму 1 780 000,00 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Подані апеляційні скарги обґрунтовані невірним застосуванням судом першої інстанції положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційні скарги ТОВ „Сталькон-М" та арбітражного керуючого Комлика І. С. у справі № 43/131 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Пантелієнка В.О., Шипка В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги ТОВ „Сталькон-М" та арбітражного керуючого Комлика І.С. прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У наданих суду запереченнях на апеляційну скаргу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С., представник ПАТ „КБ „Надра" посилається на відсутність підстав для її задоволення.
В судовому засіданні 19.07.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено у справі перерву до 26.07.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник ТОВ „Сталькон-М" вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року в частині відмови ТОВ „Сталькон-М" у визнанні кредитором АВТ „Готель „Славутич" на суму 9 499 019,93 грн., в частині внесення до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" окремо вимог ПАТ „КБ „Надра" на суму 1 780 000,00 грн. як таких, що забезпеченні заставою майна боржника. Задовольнити заяву про визнання додаткових вимог ТОВ „Сталькон-М" до ВАТ „Готель „Славутич" в сумі 9 499 019,93 грн., з яких 1 630 779,83 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.06.2011 року по 10.03.2016 року, 7 868 240,10 грн. - інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.06.2016 року по 10.03.2016 року. Визнати ТОВ „Сталькон-М" кредитором ВАТ „Готель „Славутич" на суму 25 234 998,61 грн., з яких 446,00 грн. - сума судового збору, 11 370 289,17 грн. - сума основного боргу, 2 528 085,15 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2008 року по 10.03.2016 року, 11 336 178,29 грн. - інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2008 року по 10.03.2016 року. Затвердити реєстр вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" на загальну суму 32 001 839,83 грн.
Також підтримав вимоги арбітражного керуючого Комлика І.С., які викладені в апеляційній скарзі.
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Комлик І.С. в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити та додатково пояснив, що на підставі аналізу умов двох догорів застави, укладених між ВАТ „Готель „Славутич" та ПАТ „КБ „Надра", наявні підстави для включення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ „КБ „Надра" на суму 890 000,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника,
Крім того, підтримав вимоги ТОВ „Сталькон-М", що викладені в апеляційній скарзі.
Представник ПАТ „КБ „Надра" в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судовому засіданні 26.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Як вбачається з матеріалів справ, ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Готель „Славутич", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковане в газеті «Голос України» від 06.05.2011 року № 81 (5081).
Ухвалою попереднього засідання від 15.05.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 16 730 624,41 грн. з яких: ТОВ „Сталькон-М" на суму 15 735 978,61 грн.; ПП „Веста-Сервіс" на суму 298 621,00 грн.; ТОВ „Ремонтно-будівельна компанія - „Славутич" на суму 696 024,80 грн.
Постановою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.
Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року, який вступив в дію з 19.01.2013 року, встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.
Отже починаючи з 11.07.2013 року (дата визнання боржника банкрутом) провадження у справі про банкрутство ВАТ „Готель „Славутич" здійснюється у відповідності до положень Закону про банкрутство (в редакції закону після 19.01.2013 року).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М. у відповідності до положень Закону про банкрутство (в редакції закону після 19.01.2013 року).
Постановою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика І. С.
05.05.16 року від ТОВ „Сталькон-М" надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 9 499 019, 93 грн.
Вказані вимоги кредитора складаються з інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період від дати останнього розрахунку вимог - 01.06.2011 року до прийняття місцевим судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - 10.03.2016 року.
Відповідно до наявного у справі повідомлення від 01.06.2016 року, ліквідатором банкрута заявлені вимоги визнано повністю та включено до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" четвертої черги.
Разом з тим, затверджуючи ухвалою господарського суду від 09.06.2016 року реєстр вимог кредиторів банкрута на загальну суму 24 282 819,90 грн., місцевим господарським судом, зокрема, відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ „Сталькон-М" на суму 9 499 019,93 грн. на підставі положення ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції закону до 19.01.2013 року), мотивуючи тим, що інфляційні нарахування на суму основного боргу та 3% річних за весь період прострочення нараховані кредитором в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Проте, здійснюючи апеляційний перегляд вказаної ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду місцевого господарського суду виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, положеннями Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року) не було встановлено обмежень, щодо нарахування інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних у відповідності до положень ст. ст. 536 та 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 14. Постанови пленуму Верховного суду України № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.
До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Водночас, пунктом 50 вищезазначеної постанови Верховний суд України дійшов до правового висновку, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК).
Крім того, колегія суддів відзначає, що передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11, від 17.10.2011 р. у справі 6-42цс11).
Вказана вище правова позиція також знайшла своє відображення в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги ТОВ „Сталькон-М" щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних в період процедури банкрутства є обґрунтованими.
Натомість, як було встановлено вище, 11.07.2013 року постановою господарського суду міста Києва боржника визнано банкрутом.
Враховуючи ту обставину, що починаючи з 11.07.2013 року провадження у даній справі здійснюється у відповідності до положень Закону про банкрутство в новій редакції, відповідно до абз. 5 ч. 3 ст. 19 якого під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, то колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ „Сталькон-М" підлягають частковому визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів як поточні вимоги, які нараховані після порушення провадження у даній справі до визнання боржника банкрутом.
Здійснивши власний розрахунок, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поточних вимог ТОВ „Сталькон-М" в сумі 1 254 304,81 грн., з яких 1 068 315,36 грн. - 3% річних та 185 989,45 грн. інфляційний втрат, які підлягають включенню до 4 черги реєстру вимог кредиторів.
Що стосується внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ „Комерційний банк „Надра" на суму 1 780 000, 00 грн., як забезпечених заставою майна боржника вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 23 Закону про банкрутство (в редакції після 19.01.2013 року) передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
У відповідності до п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" грошові вимоги всіх конкурсних і забезпечених кредиторів незалежно від того, чи є заперечення стосовно цих вимог, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
Пунктом 29 вказаного Інформаційного листа передбачено, що розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд заново затверджує реєстр вимог кредиторів (з урахуванням визнаних конкурсних вимог) та зобов'язує ліквідатора сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому статтею 26 Закону. Подальший рух справи в ліквідаційній процедурі мас відбуватися тільки за участю новостворених представницьких органів кредиторів. Зокрема, це стосується переходу з ліквідаційної процедури до процедури санації або затвердження мирової угоди, прийняття рішення щодо реалізації активів банкрута, надання оцінки діяльності ліквідатора, затвердження звіту ліквідатора.
Законом обмежено строк подання заяв кредиторів, грошові вимоги яких виникли під час проведення процедур банкрутства, двома місяцями з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Такі грошові вимоги включаються до четвертої черги, за винятком грошових вимог, черговість задоволення яких визначена Законом [забезпечені вимоги; вимоги щодо виплати заробітної плати; вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо] та грошових вимог, що становлять штрафні санкції, які підлягають включенню у відповідну чергу. Вимоги кредиторів, які у встановлений строк не звернулися до господарського суду, погашаються в шосту чергу.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що при розгляді реєстру вимог кредиторів в процедурі ліквідації судам необхідно розглядати вимоги кожного поточного та заставного кредитора окремо, за наслідками чого надавати відповідні правові висновки заявленим вимогам.
Відповідно до п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 „Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПУ України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте, всупереч зазначених вимог законодавства, судом першої інстанції не було обґрунтовано підстав внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ „Комерційний банк „Надра" па суму 1 780 000,00 грн., як забезпечених заставою майна боржника.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ВАТ „Готель „Славутич" та ПАТ „Комерційний банк „Надра" було укладено два договори застави, а саме: Договір застави акцій б/н від 28.02.2007 року та Договір застави акцій № 25/4/2007/840-А/14 від 21.02.2007 року.
У відповідності до умов обох договорів ВАТ „Готель „Славутич" передало в заставу ПАТ „Комерційний банк „Надра" іменні цінні папери ЗАТ „Готель „Юність" номінальною вартістю 2 000 грн. у кількості 445 шт. на суму 890 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1.4. Договору застави акцій б/н від 28.02.2007 року, предмет застави не переданий в заставу іншим особам (крім Договору застави акцій № 25/4/2007/840-А/14 від 21.02.2007 року, укладеного між Заставодержателем і Заставодавцем).
Тобто, аналізуючи вищезазначені договори, вбачається, що предметом забезпечення (акції ЗАТ „Готель „Юність") є одне майно по двох різних договорах застави, зокрема, Договору застави акцій б/н від 28.02.2007 року та Договору застави акцій №25/4/2007/840-А/14 від 21.02.2007 року та його вартість за згодою сторін становить 890 000.00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково включено окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ „Комерційний банк „Надра", як такі що забезпечені заставою майна боржника на суму 1 780 000, 00 грн., оскільки правомірним, на думку колегії суддів, вбачається внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ „Комерційний банк „Надра" лише на суму 890 000,00 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника, з огляду на що наявні підстави для часткового скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в цій частині.
В силу абз. 7 ч. 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
За вказаних обставин, судова колегія вважає за необхідне ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у даній справі в частині затвердження реєстру вимог кредиторів на загальну суму 24 282 819,90 грн. скасувати частково та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника в частині вимог ТОВ „Сталькон-М" на суму 16 993 039,49 грн. та ПАТ „Комерційний банк „Надра" на суму 890 000,00 грн.
Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталькон-М" та арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 43/131 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю „Сталькон-М" у визнанні кредитором Відкритого акціонерного товариства „Готель „Славутич" на суму 9 499 019,93 грн. скасувати частково.
3. Прийняти в даній частині нове рішення, яким частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталькон-М" про визнання додаткових вимог до Відкритого акціонерного товариства „Готель „Славутич" в сумі 1 254 304,81 грн., з яких 1 068 315,36 грн. - 3% річних та 185 989,45 грн. - інфляційні витрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 07.04.2011 року по 11.07.2013 року.
4. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю „Сталькон-М" кредитором Відкритого акціонерного товариства „Готель „Славутич" на загальну суму 16 993 039,49 грн., яких: 3 202,00 грн. вимоги першої черги, а 16 989 837,49 грн. вимоги четвертої черги.
5. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 43/131 в частині внесення окремо до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Готель „Славутич" вимог Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" на суму 1 780 000,00 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника скасувати в частині внесення окремо вимог на Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" на суму 890 000,00 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника.
6. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі №43/131 в частині затвердження реєстру вимог кредиторів на загальну суму 24 282 819,90 грн. скасувати частково та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника в частині вимог ТОВ „Сталькон-М" на суму 16 993 039,49 грн. та ПАТ „Комерційний банк „Надра" на суму 890 000,00 грн.
7. Направити справу до подальшого розгляду до суду м. Києва в іншому складі суду.
8. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді В.О. Пантелієнко
В.В. Шипко