04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" липня 2016 р. Справа№ 925/2086/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від ВДВС - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 року про задоволення скарги виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі №925/2086/15 (суддя Спаських Н.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" до виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" про стягнення 4 024 165, 42 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 350 946,50 грн. основного боргу, 670 189,30 грн. штрафу та 3 029,62 грн. 3% річних.
На виконання даного рішення позивачу було видано наказ від 22 лютого 2016 року.
Відповідач звернувся до суду зі скаргою в порядку ст.121-2 ГПК України про:
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надіслати ліквідатору виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" виконавчий документ по виконавчому провадженню № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником;
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закінчити виконавче провадження № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником;
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зняти арешти з усього майна (рухомого, нерухомого, грошових коштів) виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я", накладені по виконавчому провадженню № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 року у справі №925/2086/15 скаргу задоволено повністю.
Ухвала суду мотивована тим, що у даному випадку згідно вимог ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення заборгованості здійснюється саме ліквідаційною комісією або іншим органом, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, а не державним виконавцем, тому останній неправомірно не надіслав ліквідаційній комісії відповідача виконавчий документ та відповідно не закінчив виконавче провадження.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 року у справі №925/2086/15 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга мотивована, тим, що направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії та закінчення виконавчого провадження можливе лише після припинення юридичної особи, а не а не прийняття рішення щодо її припинення.
Також, апелянт зазначає, про те, що рішення учасників відповідача про припинення виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я", оформлене протоколом від 24 квітня 2016 року, є незаконним через невідповідність кількості учасників вказаних у цьому протоколі (34 учасника) відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (196 осіб).
Крім цього, скаржник посилається на неповідомлення його належним щодо дати та часу розгляду справи судом першої інстанції.
Сторони та ДВС не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я".
Крім цього, у вказаному клопотанні відповідач заперечив проти апеляційної скарги позивача.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від апелянта та ВДВС до суду не надійшло.
У зв'язку з тим, що саме позивачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною і зрозумілою, а також враховуючи неможливість відкладення розгляду справи через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з прийняттям постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вже було зазначено вище, на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2016 у справі № 925/2086/15 позивачу 22 лютого 2016 року видано наказ.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 18.04.2016 відкрито виконавче провадження № 50862030 з примусового виконання наказу від 22 лютого 2016 року у справі № 925/2086/15.
Ліквідатор виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з вимогою від 29.04.2016 № 2 про: зняття арешту з майна боржника; закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з прийняттям учасниками відповідача рішення про ліквідацію товариства; направлення виконавчого документа, а також постанови про закінчення виконавчого провадження ліквідатору відповідача.
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області листом від 05.05.2016 №2704/2 повідомив відповідача про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.
Відповідач, не погодившись з вказаною відмовою звернувся до суду зі скаргою про:
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надіслати ліквідатору виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" виконавчий документ по виконавчому провадженню № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником;
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закінчити виконавче провадження № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником;
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зняти арешти з усього майна (рухомого, нерухомого, грошових коштів) виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я", накладені по виконавчому провадженню № 50862030, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 46891911, згідно якого виробниче сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" є боржником.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача та задовольнив скаргу, оскільки дійшов висновку про те, що у даному випадку згідно вимог ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення заборгованості здійснюється ліквідаційною комісією або іншим органом, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, а не державним виконавцем.
Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Згідно ч. 2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості щодо юридичної особи, у тому числі, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову, дату обрання (призначення) або дату обрання (призначення) ліквідатора містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З матеріалів скарги вбачається, що 24 квітня 2016 року членами (учасниками) кооперативу прийнято рішення про ліквідацію виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" (20743, Черкаська обл., Смілянський район, село Плескачівка, вул. Бондаренків, будинок 2, ідентифікаційний код 03791798) у добровільному порядку.
Оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" було розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням в мережі інтернет - https://usr.minjust.gov.ua/ua/publication info та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виробничий сільськогосподарський кооператив "Міжгір'я" з 25.04.2016 перебуває в стані припинення.
Пунктом 11 ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
Державна реєстрації припинення даної юридичної особи не проведена, отже підстав вважати товариство припиненим не має. Проте, триває процедура ліквідації.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника (власників), в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст. ст. 111, 112 Цивільного кодексу України та ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Отже, наведеними вище нормами передбачено порядок виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічної позиції про те, що виконавче провадження підлягає закінченню, оскільки виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", дотримується Верховний Суд України в постанові від 01.12.2015 у справі № 21-3331а15.
Доводи апелянта про те, що направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії та закінчення виконавчого провадження можливе лише після припинення юридичної особи, а не прийняття рішення щодо її припинення, підлягають відхиленню з наступних підстав.
Так, направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії після припинення юридичної особи суперечило б приписам ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі ліквідації боржника такий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення, оскільки унеможливило б виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що юридична особа - боржник була вже ліквідована.
Наведеною вище нормою чітко передбачено порядок виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури.
Частиною 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) юридичної особи, яка перебуває процесі ліквідації, а не тоді коли підприємство вже ліквідовано, про що внесено запис до державного реєстру.
При цьому, слід також зазначити, що у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, виконавче провадження підлягає закінченню у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, законодавець розмежовує підстави закінчення виконавчого провадження після завершення процедури ліквідації юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"), про що вноситься запис до державного реєстру про припинення діяльності юридичної особи, та закінчення виконавчого провадження у зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи та перебування юридичної особи у процесі припинення (ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, у випадку передбаченому ст. 67 вказаного Закону, для закінчення виконавчого провадження при передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору), не потрібно завершення процедури ліквідації та відповідно внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Стосовно доводів апелянта про те, що рішення учасників відповідача про припинення виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я", оформлене протоколом від 24 квітня 2016 року, є незаконним через невідповідність кількості учасників вказаних у цьому протоколі (34 учасника) відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (196 осіб), слід зазначити наступне.
У даному випадку для правильного вирішення спірної ситуації ключовим є з'ясування питання прийняття засновками рішення про ліквідацію відповідача.
Вказані обставини підтверджуються саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
На час прийняття оскаржуваної ухвали запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що відповідач перебуває в стані припинення не скасовано, а отже заперечення апелянта щодо незаконності прийнятого учасниками відповідача рішення про ліквідацію не впливає на результат розгляду даної скарги.
За наведених обставин, враховуючи те, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вимоги ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" в частині направлення ліквідаційній комісії відповідача наказу суду виконані не були, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір'я" за скаргою.
Доводи апелянта про неповідомлення його належним щодо дати та часу розгляду справи судом першої інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
Так, у матеріалах даної справи (а.с. 117) міститься клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Судом першої інстанції вказане клопотання було задоволено та розгляд справи відкладено на 14.06.2016.
У судове засідання 14.06.2016 позивач повторно не прибув.
У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвалу, якою судове засідання у даній справи було призначено до розгляду на 14.06.2016, він отримав 14.06.2016.
Вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне.
Так, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, доказів того, що ним не отримано ухвалу місцевого суду про призначення справи до розгляду, зокрема поштових повернень, матеріали справи не містять, отже не направлення позивачем до суду уповноваженого представника мало виключно суб'єктивний характер.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2016 у справі №910/21819/15.
Слід також зазначити, що представник позивача знайомився з матеріалами справи, отже апелянт був обізнаний щодо суті скарги та не був позбавлений можливості надати свої заперечення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 року у справі №925/2086/15- без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Матеріали справи №925/2086/15 повернути до господарського суду Черкаської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко