04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" липня 2016 р. Справа№ 910/5751/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Баранов М.С. - дов. № 225-КМГ-1507 від 10.05.2016р.
від відповідача: не з'явились
від третіх осіб 1-8: не з'явились
від прокуратури: Скляр Д.Ю. - посвідчення № 041074 від 02.03.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2016р.
у справі № 910/5751/16 (суддя Дупляк О.М.)
за позовом Київської місцевого прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ" (третя особа-1)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Групп" (третя особа-2)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 10943" (третя особа-3)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська автотранспортна компанія-0777" (третя особа-4)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнер-Дизайн" (третя особа-5)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (третя особа-6)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7
(третя особа-7)
Приватне підприємство "АКІВ" (третя особа-8)
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
В судовому засіданні 19.07.2016р. у відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/5751/16 зупинено провадження до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7325/16.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку скаржника, відсутні підстави для зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу прокурора 01.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016р.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.07.2016р. підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора, просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Представники відповідача та третіх осіб 1-8 в судове засідання апеляційної інстанції 19.07.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2016р. Київська місцева прокуратура № 9 звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що після укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004р., у зв'язку зі зміною законодавства та зміни оцінки землі, виникла необхідність у перегляді нормативної оцінки та ставки оплати землі, а тому просив суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004р., укладеного між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904", зареєстрованого за № 72-6-00186 від 11.08.2004р., а саме викласти п. 4.2 в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016р. залучено до участі у справі Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Групп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 10943", Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська автотранспортна компанія-0777", Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнет-Дизайн", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 та Приватне підприємство "АКІВ" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
16.05.2016р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №826/7325/16, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва за позовом Приватного підприємства "Аків" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013р.
Клопотання обґрунтоване неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 826/7325/16 Окружним адміністративним судом міста Києва, оскаржуване у справі № 826/7325/16 рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. є підставою позову у даній справі № 910/5751/16.
Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вказані справи є пов'язаними, оскільки результат розгляду справи №826/7325/16 вплине на оцінку доказів у даній справі та зможе встановити факти, які будуть мати значення для вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що предметом спору у справі № 910/5751/16 є внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру річної орендної плати, встановленого, зокрема, рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013р., скасування якого, крім іншого, є предметом розгляду адміністративної справи за № 826/7325/16.
До того ж, обставини, які розглядаються в адміністративній справі №826/7325/16 не можуть бути встановлені в межах даної справи, враховуючи предмет даного спору. Вказане свідчить про неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 826/7325/16 Окружним адміністративним судом міста Києва.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідно до п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004р., укладеного між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904", зареєстрованого за № 72-6-00186 від 11.08.2004р., а саме викладення п. 4.2 в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".
Підставою позову прокурора є безпосередньо положення ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., відповідно до якого розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди, не може бути менший трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Так, на момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України «Про плату за землю» втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно п. 4.7. договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Отже, встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів орендної плати на земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до норм чинного законодавства в частині визначення розміру орендної плати.
Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
В той же час, рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідності до положень 288 Податкового кодексу України», скасування якого, крім іншого, є предметом розгляду адміністративної справи № 826/7325/16, є додатковою підставою позову прокурора та його можливе скасування в порядку адміністративного судочинства не вплине на зміну граничного розміру орендної плати, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України.
Місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі, не зазначив, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду адміністративної справи №826/7325/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, виходячи з підстав та предмету позову.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що обставини, на які посилається відповідач у клопотанні про зупинення провадження та суд першої інстанції при зупиненні провадження, як на такі, що унеможливлюють розгляд справи №910/5751/16, такими по своїй суті не є, оскільки незалежно від результату розгляду адміністративної справи №826/7325/16, місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №910/5751/16.
Крім того, судом не врахована правова позиція Вищого господарського суду України, викладена в постанові від 28.05.2015р. у справі № 910/22967/14, відповідно до якої позови про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а не адміністративного, оскільки спірне рішення не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, а тому спір про скасування рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. має вирішуватись господарським судом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Прокуратури міста Києва з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. про зупинення провадження у справі №910/5751/16 підлягає скасуванню та у відповідності до ч. 7 ст. 106 ГПК України з направленням справи № 910/5751/16 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/5751/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/5751/16 про зупинення провадження у справі скасувати.
3. Матеріали справи № 910/5751/16 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко