04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" липня 2016 р. Справа№ 916/431/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
за участі представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гребеннюкова Ю.С. - представник
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 916/431/16 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пріс»
до 1. Міністерства оборони України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ Південь»
про стягнення 793 912,96 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 916/431/16 позовні вимоги ТОВ «Компанія Пріс» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з МОУ на користь ТОВ «Компанія Пріс» суму основної заборгованості в розмірі 788 487,00 грн. та суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 827,30 грн.
Присуджено до стягнення з ТОВ «Бруклін-Київ Південь» на користь ТОВ «Компанія Пріс» суму штрафу в розмірі 1 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 916/431/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ТОВ «Компанія Пріс» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.06.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 розгляд справи відкладено на 20.07.2016.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2016, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-2.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримавши доводи апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
19 жовтня 2015 року між відповідачем-1 (замовник) та позивачем (постачальник) було укладено Договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №283/2/15/88 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується у 2015 році поставити відповідачу-1 прилади електричні побутові, інші, а саме: машина для нарізання овочів, в комплекті з сьома дисками, машини для чищення картоплі, в комплекті з підставкою та фільтром, м'ясорубка механічна, продуктивність до 200 кг/годину, м'ясорубка механічна, продуктивність до 400 кг/годину, слайсер, електрокип'ятильник наливаний 40 л., для підігріву води та гарячих напоїв, котел електричний 160 л., сковорода електрична 130 л., фритюрниця електрична, пароконвекційна електрична піч інжекторна, на 20 листів, пароконвекційна електрична піч інжекторна, на 7 листів, плита електрична 6-ти кофточна з конвекційною духовкою, плита електрична 2-х конфорочна з конвекційною духовкою, жарочна поверня електрична, борошнопросіювач, тістоміс з діжею, шафа жарочна електрична на 2 секції, в комплекті з розстійкою, мікрохвильова піч СВЧ, посудомийна машина купольного типу, посудомийна машина фронтального типу, марміт електричний, тепловий (надалі - товар), зазначений у специфікації, а відповідач-1 забезпечити приймання та оплату товару в кількості та строки, які визначені у специфікації товару (п. 1.2.).
Згідно п. 1.2. Договору ціна товару з ПДВ становить: 1 539 370,20 грн. і включає доставку, накладку та пусконаладку обладнання. Строк постачання - 30 календарних днів з моменту підписання договору. Зазначений у специфікації товар є технологічними засобами, які використовуються для обладнання їдалень.
Товар постачається на умовах DDP - склад відповідача-1 відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно із положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації Договору (п. 1.2.). (п. 5.1. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору на підставі частини другої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (зі змінами) та відповідно до пункту 1 підпункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. №117 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами від 04.03.2015р. №102), відповідач-1 має право здійснення попередньої оплати товарів, що згідно з Договором передбачається поставити протягом 2015 року у розмірі, що не перевищує 50% суми Договору на термін не більше трьох місяців, але не пізніше терміну постачання, вказаного в специфікації. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. №1407 «Про затвердження порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» позивач зобов'язується надати відпвідачу-1 документи, що підтверджують фактичну поставку товарів у 2015 році протягом 3-х робочих днів після завершення терміну на який надано попередню оплату. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання (форма 4) товару на підставі надання позивачем відповідачу-1 належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачено штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Позивач протягом 10 календарних днів з дати прийняття товару одержувачем у місцях поставки товару (п. 5.2.) надає належним чином оформлені документи на оплату. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. (п 4.2. Договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (п. 10.1. Договору).
Додатком 12.1.1. до Договору сторони оформили Рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією, якою визначили найменування товару, місце постачання товару та терміни його поставки.
Додатковою угодою №1 від 09.11.2015р. до Договору сторони погодили п. 4.1. викласти в наступній редакції: «З метою повного використання бюджетних асигнувань на 2015 рік, на підставі частини другої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (зі змінами) та відповідно до вимог абзацу 13, п.п. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. №117 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами від 04.03.2015р. №102) та дозволу Головного розпорядника коштів від 06.11.2015р. №22436/3, відповідач-1 здійснює попередню оплату товарів у розмірі, що не перевищує 50% суми Договору, а саме 750 883,20 грн. на термін один місяць, але не пізніше кінцевого терміну постачання згідно Договору. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання (форма 4) товару на підставі надання позивачем відповідачу-1 належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачено штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. №1407 «Про затвердження порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» позивач зобов'язується надати відпвідачу-1 документи, що підтверджують фактичну поставку товарів у 2015 році на суму попередньої оплати протягом 3-х робочих днів після завершення терміну на який надано попередню оплату, про що сторонами складається акт звіряння фактично наданих послуг.».
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем, між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено Договір поруки №1 від 20.10.2015р. (надалі - Договір поруки).
У відповідності до п. 1.1. Договору поруки відповідач-2 зобов'язується відповідати перед позивачем за своєчасне виконання відповідачем1, а саме Міністерством оборони України, усіх його зобов'язань за Договором які існують на момент укладення Договору поруки, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому.
Цей Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін). (п. 4.1. Договору поруки).
Позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунок на оплату №325 від 09.11.2015р. на суму в розмірі 750 883,20 грн.
Відповідачем-1 16.11.2015р. було здійснено перерахування суми коштів в розмірі 750 883,20 грн. на рахунок позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача за вказану дату.
Позивачем було здійснено поставку товарів на суму в розмірі 1 539 370,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому та видатковими накладними, а саме:
- згідно акту прийому №79 від 19.11.2015р. позивачем здійснено поставку товару на суму в розмірі 241 919,76 грн. (видаткова накладна №411 від 19.11.2015р.);
- згідно акту прийому №80 від 09.12.2015р. позивачем здійснено поставку товару на суму в розмірі 1 000 737,00 грн. (видаткова накладна №429 від 09.12.2015р.);
- згідно акту прийому №87 від 29.12.2015р. позивачем здійснено поставку товару на суму в розмірі 13 935,42 грн. (видаткова накладна №462 від 29.12.2015р.);
- згідно акту прийому №85 від 08.01.2016р. позивачем здійснено поставку товару на суму в розмірі 282 778,02 грн. (видаткова накладна №1 від 08.01.2016р.)
В подальшому позивачем було виставлено відповідачу-1, на підставі умов Договору, рахунки на оплату вартості не оплаченого товару, а саме:
- №403 від 09.12.2015р. на суму в розмірі 491 773,56 грн.;
- №434 від 29.12.2015р. на суму в розмірі 13 935,42 грн.;
- №7 від 08.01.2016р. на суму в розмірі 282 778,02 грн.;
Як вбачається з матеріалів справи товар було прийнято відповідачем-1, що підтверджується підписами його повноважних представників і відбитками печатки на зазначених Актах прийому та видаткових накладних.
З урахуванням проведеної відповідачем-1 попередньої оплати в розмірі 750 883,20 грн., залишок неоплаченої вартості товару складає 788 487,00 грн. (1 539 370,20 грн. - 750 883,20 грн. = 788 487,00 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов Договору, за ним виникла заборгованість в сумі 788 487,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, нарікань на якість поставленого товару, його кількість у відповідача-1 відсутні, оскільки відповідні супроводжувальні документи підписані зі сторони останнього та зауважень до них, згідно умов Договору, відповідачем-1 у письмовому вигляді не оформлено. Крім того, на момент розгляду справи судом першої інстанції у відповідача-1 були відсутні зауваження щодо часу поставки товару.
Колегія суддів зазначає, що підписавши відповідні акти прийому, відповідач-1 взяв на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у свою чергу, відповідач-1 не позбавлений права застосувати до постачальника відповідні санкції у випадку несвоєчасної поставки товару.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.1. Договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 09.11.2015р.), обов'язок відповідача щодо остаточного проведення розрахунку за отриманий товар повинен був бути виконаний ним протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання товару на підставі надання позивачем відповідачу-1 належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар.
Таким чином, прострочення обов'язку із вчасної оплати вартості товару у відповідача-1 виникло з:
- за актом прийому №80 від 09.12.2015р. (видаткова накладна №429 від 09.12.2015р., рахунок на оплату №403 від 09.12.2015р.) на частину неоплаченої частини товару в розмірі 491 773,56 грн. у відповідача виникло прострочення оплати з 09.01.2016р.;
- за актом прийому №87 від 29.12.2015р. (видаткова накладна №462 від 29.12.2015р., рахунок на оплату №434 від 29.12.2015р.) у відповідача виникло прострочення оплати з 29.01.2016р.;
- за актом прийому №85 від 08.01.2016р. (видаткова накладна №1 від 08.01.2016р., рахунок на оплату №7 від 08.01.2016р.) у відповідача виникло прострочення оплати з 06.02.2016р.
Заперечення відповідача-1 з приводу того, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути позивач не була зареєстрована у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, а рахунки направлено МОУ після закінчення 2015 бюджетного року, що суперечить п. 4.2. Договору та вимогам Бюджетного кодексу України і у відповідача-1 відсутні обов'язки з оплати вартості отриманого товару, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідачем-1 не оформлено належним чином відповідних зауважень до якості поставленого товару, його кількості та часу поставки, а тому згідно зі ст. 688 Цивільного кодексу України, вказаний товар є таким що прийнятий відповідачем-1 за відсутності заперечень.
Окрім того, відповідно до умов Договору у позивача відсутнє таке зобов'язання як реєстрація суми заборгованості відповідача-1 у органах Державної казначейської служби України як бюджетного зобов'язання, навпаки, обов'язком відповідача-1 згідно умов п. 4.1. Договору є здійснення повної оплати вартості поставленого товару протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання товару на підставі надання позивачем відповідачу-1 належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар.
Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.
Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, обставини, викладені відповідачем-1, не можуть розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку останнього з оплати товару, з огляду на те, що поняття «термін» передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.
Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач-1 за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, а тому заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 788 487,00 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в про стягнення з відповідача-1 основної суми заборгованості в розмірі 788 487,00 грн. є обґрунтованими.
Як зазначалось вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2.1.1. Договору поруки визначено, що у разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки, протягом 5 робочих днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги до відповідача-1 або безпосередньо до відповідача-2 шляхом стягнення штрафу у розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» якщо в договорі поруки передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, то господарським судам необхідно виходити з того, що кредитор зобов'язаний спочатку пред'явити вимогу до боржника, а у разі незадоволення цієї вимоги боржником вправі вимагати виконання зобов'язання від поручителя. У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Разом з тим, якщо кредитор подав позов до поручителя, то останній відповідно до абзацу першого частини першої статті 555 ЦК України зобов'язаний подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Позивачем було складено та направлено відповідачу-2 вимогу щодо сплати штрафних санкцій №04/02 від 08.02.2016р., яку останній отримав 10.02.2016р. (згідно відмітки, що міститься на вимозі).
Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не залучені до матеріалів справи докази на підтвердження погашення заборгованості з оплати вартості товару на суму в розмірі 788 487,00 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Здійснивши перерахунок наведеної в позовних матеріалах суми штрафу, судом встановлено, що здійснена вона у відповідності до умов Договору поруки, а тому, відповідна вимога в справі №916/431/16 підлягає задоволенню на суму в розмірі 1 000,00 грн.
Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача-1 суми інфляційних втрат в розмірі 4 425,96 грн., нарахованої за грудень 2015 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, здійснений на суму в розмірі 491 773,56 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, прострочення обов'язку із вчасної оплати відповідачем-1 вартості товару на суму в розмірі 491 773,56 грн. за актом прийому №80 від 09.12.2015р. (з урахуванням попередньої оплати, проведеної відповідачем-1) виникло з 09.01.2016р., а тому нарахування індексу інфляції за заявлений період, а саме за грудень 2015 року, є необґрунтованим, оскільки фактично в цей період у відповідача-1 ще не виникло обов'язку з оплати вартості поставленого товару на суму в розмірі 491 773,56 грн.
Дослідивши обставини справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 суми інфляційних втрат в розмірі 4 425,96 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.
У свою чергу, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 788 487,00 грн. основного боргу та стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми штрафу в розмірі 1 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що прийнятті у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Міністерства оборони України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року по справі № 916/431/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 916/431/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді С.А. Гончаров
І.А. Іоннікова