25.07.2016 Справа № 904/2638/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Березкіна О.В., Величко Н.Л.
секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.
За участю представників сторін:
від скаржника: ОСОБА_1, довіреність № 38569/9/04-64-10-24 від 15.12.2015р.;
від скаржника: ОСОБА_2, довіреність № 38567/9/04-64-10-24 від 15.12.2015р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі № 904/2638/16
за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮТА ДНІПРО", м.Дніпропетровськ
до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮТА ДНІПРО", м.Дніпропетровськ,
про визнання банкрутом, -
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/2638/16 (суддя Полєв Д.М.) визнано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮТА ДНІПРО" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 26.10.16р.; ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4; кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_5- відхилено; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.
Не погодившись з зазначеною постановою, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати, припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- банкрутом було порушено процедуру добровільної ліквідації, оскільки до ДПІ не було надано первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів;
- визнаючи боржника банкрутом, господарський суд Дніпропетровської області не перевірив належним чином наявність у боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство ознак неплатоспроможності та наявності майна, достатнього для покриття судових витрат;
- незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків.
В доповнення до апеляційної скарги, податкова вказує на відсутність в матеріалах справи необхідних документів, які б підтверджували наявність або відсутність зареєстрованого за боржником майна та майнових активів у відповідних установах, довідка банківської установи про відсутність коштів на рахунках боржника. До того ж, проміжний ліквідаційний баланс не відповідає приписам ст.111 ЦК України, у зв'язку з чим не можна з'ясувати питання щодо реального фінансового стану боржника.
Також скаржником зауважено, що сума визнаних ліквідатором кредиторських вимог становить - 50 537, 88 грн., дана заборгованість виникла за договором №30/12 від 30.12.15р., за яким боржнику було поставлено товар. Факт відсутності товару на залишках у підприємства стоном на 04.04.16р. (відповідно до ліквідаційного балансу) та факт не реалізації товару (відповідно до податкової звітності боржника за період січень-квітень 2016р.), ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції, на підставі якої виникла кредиторська вимога та що було підставою для звернення з заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮТА ДНІПРО" просить суд постанову залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, Крім того боржником зазначено, що Державна податкова інспекція не є учасником провадження по справі, а отже не має право на апеляційне оскарження; прийняття постанови про визнання ТОВ "ЮТА ДНІПРО" банкрутом, жодним чином не порушує та не обмежує прав контролюючих органів, в тому числі і на проведення перевірки; вважає, що боржником дотримано порядок ліквідації юридичної особи відповідно до приписів цивільного законодавства; вважає, що податковою не надано жодних доказів, які б спростовували факт неплатоспроможності боржника, або спроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів за рахунок своїх активів.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, заслухавши пояснення представників скаржника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню, з огляду на викладене нижче.
Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .
За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником, визначений положеннями ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська 12.05.16р. звернулась до господарського суду з заявою про визнання кредитором по справі про банкрутство ТОВ "ЮТА ДНІПРО" (а.с.122), але матеріали справи не містять підтвердження розгляду вказаної заяви та прийняття місцевим судом відповідного рішення.
При зверненні з апеляційною скаргою Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.
Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.
Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що перехід до ліквідаційної процедури боржника перешкоджає податковій інспекції у можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності об'єктивних підстав відповідно до Закону про банкрутство.
При цьому, колегія суддів зазначає, що скаржника було належно повідомлено про порушення провадження у справі про банкрутство боржника шляхом персонального надіслання йому копії ухвали суду, що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, провести донарахування податкових зобов'язань та заявити грошові вимоги у справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.
Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11, а також ст.ст. 95 Закону про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку, що інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому остання не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.
За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі № 904/2638/16, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі № 904/2638/16.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя О.В. Березкіна
Суддя Н.Л. Величко