28.07.2016 року Справа № 904/287/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
судді: Величко Н.Л., Сизько І.А.
секретар судового засідання: Крицька Я.Б.
за участю представників сторін:
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/287/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг,
до Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця", м.Дніпропетровськ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь,
про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 24 061,57 грн.
Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м. Маріуполь звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 24 061,57 грн. вартості нестачі вантажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/287/16 (суддя - Ніколенко М.О.) в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що доказами по справі не доведена вина перевізника в нестачі вантажу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі № 904/287/16, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Позивач послався на те, що відправником (позивачем) було вжито заходів щодо забезпечення щільності закриття люків, а саме їх було додатково укручено дротом діаметром 6 мм. Завантаження здійснено у технічно справний та придатний у комерційному відношенні вагон. Крім того, відправник послався, що вжив заходів, щодо захисного шару вантажу, він був маркований білим розчином вапна по всій площі піввагону, про що є відповідна відмітка у накладній, що також підтверджується комерційним актом РА №009837/1417, в якому також є відомості про застосування відправником захисного маркування. Як зазначено у накладній №47990163 вантаж завантажено навалом, вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17.3 гл.3 Додатка 3 до СМГС. Таким чином, позивач зауважує, що відповідно до ст.308 Господарського кодексу України підготував вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Вказав, що залізницею вантаж був прийнятий до перевезення на станції відправлення у відповідній кількості, а виданий на станції призначення з нестачею проти документу на 6 190 кг. Таким чином, прийнявши вантаж до перевезення, залізниця прийняла на себе відповідальність за його кількість, яка зазначена у накладній, але не забезпечила його схоронність, за що повинна нести відповідальність. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/287/16 від 05.04.2016р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП «ОСОБА_1 залізниця» вартість нестачі вантажу в розмірі 24061,57грн.
В судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 28.07.2016р. представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином.
Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Між позивачем та ТОВ “МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС” укладений договір поставки №687/14-Ф від 19.12.2014р. На виконання умов договору поставки №687/14-Ф від 19.12.2014р. року Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (ПАТ «ІНГЗК»,вантажовідправник, позивач) поставив згідно залізничної накладної №47990163 від 10.07.2015р. на адресу ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (вантажоодержувач ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ») у вагоні №60326444 вантаж - брухт сталевий №3 вид №3 ДСТУ 4121-2002 вагою 58 780кг. на суму 236 281,74грн. на умовах постачання FCA станція відправлення - Інгулець, ОСОБА_1 залізниця.
В свою чергу, ДП «ОСОБА_1 залізниця» (відповідач) прийняла у ПАТ «ІНГЗК» на станції Інгулець ОСОБА_1 залізниці для перевезення вказаний вище вантаж і зобов'язалась доставити його на станцію Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці - ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»(вантажоодержувачу).
З накладної №47990163 вбачається, що навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника (позивача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника у відповідності до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів.
Після прибуття вантажу у місце призначення, був складений комерційний Акт РА № 009837/1417 від 16.06.2015р. (а.с.10) на вагон № 60326444, яким встановлено нестачу вантажу в кількості 6 190 кг.
Так, в акті зазначено, що в комерційному відношенні навантаження у вагоні нерівномірне: над 1,2,3 люками навантаження нижче рівня бортів 120см, над 4,5,6,7 ми люками навантаження нижче рівня бортів 50см. Вантаж маркований вапняним розчином білого кольору, шляхом розприскування, маркування слабо виражено. Згідно перевізного документа значиться лом чорних металів, вид 3, фактично у вагоні навантажений лом чорних металів крупної та дрібної фракції. Маса вантажу по даним накладної 58780 кг, фактично - 52590 кг, нестача - 6190 кг.
Згідно із статтею 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За частиною першою ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Слід врахувати, що частиною п'ятою ст. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Частиною 3 ст. 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Зі змісту п. 1 ст. 314 ГК України вбачається, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Які складають станції залізниць. Складені комерційні акти містять відомості про те, що під час перевезення вантажу мало місце неохоронне перевезення з боку залізниці.
Таким чином, для визначення наявності або відсутності підстав для матеріальної відповідальності залізниці у ці й справі, суттєве значення має зміст комерційного Акту РА № 009837/1417 від 16.06.2015р. (а.с.10) на вагон № 60326444.
З тексту комерційного Акту вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у вагон в технічному стані справний, двері цільнометалеві, люка зачинені, додатково укручені проволокою діаметром 6мм. За змістом акту, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні і немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу підчас перевезення.
Колегія суддів враховує те, що статтею 111 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 ( Статут залізниць) встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу підчас перевезення (п."а"), при цьому згідно частини 3 статті 308 Господарського кодексу України та статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Зважаючи на вищевикладене, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у цій справі, тому, в задоволенні позову слід відмовити.
Такої ж самої правової позиції дотримується ВГСУ під час розгляду аналогічних справ, наприклад в постанові ВГСУ від 02.07.2013р. у справі 5011/19/15448-2012.
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року по справі №904/287/16, - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.
Повний текст постанови підписано 28.07.2016р.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді Н.Л. Величко
ОСОБА_2