73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
28 липня 2016 року Справа № 923/2005/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь"про відстрочку виконання рішення по справі
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь", м. Херсон
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області
про розірвання договору, стягнення 2627грн. 49коп. та зобов'язання повернути майно
за участю представників сторін:
від позивача уповноважена особа ОСОБА_1, довір. № 32 від 08.09.2015р.
від відповідача директор ОСОБА_2, уповноважена особа ОСОБА_3, довір. від 18.07.2016р.
від 3-ої особи - не прибули
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року, позов задоволено.
27.04.2016 року господарським судом Херсонської області видано відповідні накази.
16.06.2016 року до суду надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.09.2016р. Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, на те, що реалізація товару в магазині безмитної торгівлі не відбувається у зв'язку з реконструкцією Скадовського морського торгівельного порту, враховуючи приписи ч. 5 ст. 141 МКУ переміщення товару, який знаходиться під митним режимом, можливий лише за умови декларування товару, у зв'язку з чим відповідач уклав договір продажу товару з іншою юридичною особою, яка зможе забрати товар до 31.08.2016р.
Ухвалою від 17.06.2016р. було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви відповідача до повернення матеріалів з касаційної інстанції.
20.07.2016р. матеріали справи повернулись до суду
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р. рішення у справі від 29.02.2016р. змінено шляхом виключення з абз. 5 його резолютивної частини слова "солідарно".
Ухвалою від 21.07.2016р. заяву призначено до розгляду.
Позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача, посилаючись на те, що рішення суду по справі набрало законної сили 14.04.2016р., але відповідач до цього часу займає приміщення безпідставно і не має наміру виконати рішення, про що свідчить, зокрема, подання ним до суду позовної заяви про визнання договору оренди продовженим.
Третя особа в засідання не прибула, надіславши клопотання про розгляд справи без участі його представника та не заперечує проти відстрочки виконання рішення.
Розглянувши заяву, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що заява відповідача не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідач не виконав вимог суду і не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду.
До того ж, відповідачем не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду.
Рішення суду у справі залишається до цього часу не виконаним.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі -Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
В рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_4 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-У).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2011 року по справі №11/168 (16/4, 14/54, 14/66).
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та недоведеності відповідачем відсутності коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.86, 121 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" про відстрочку виконання рішення.
Суддя В.П.Ярошенко