73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 липня 2016 року Справа № 923/601/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Скадовськ Херсонської області
до: державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області
про стягнення 180043грн. 49 коп.
представники сторін в засідання суду не прибули
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) звернулось до суду з позовом до державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення 180043грн. 49 коп., з яких - 97985,49грн. основного боргу, втрати від інфляції в розмірі 75920,03грн. та 6137,97 грн. 3% річних.
Ухвалами від 23.06.2016р. та від 19.07.2016р. розгляд справи відкладався.
Позивач в засідання суду не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з стаціонарним лікуванням представника.
Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.
По-перше, клопотання позивача не підтверджено жодними доказами.
По друге, з урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання позивача попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідач в засідання суду не прибув, надіславши відзив на позовну заяву, в якому визнає основний борг та просить суд відмовити в стягненні втрат від інфляції та 3% річних, посилаючись на те, що позивачем не зазначено періоду їх нарахування. Крім того, відповідачем надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами, посилаючись на те, що надання доказів та явка в засідання суду є правом позивача, яким він не скористався.
Розглянувши матеріали справи, суд,
Між сторонами укладено договір від 01.10.2013р. № 73-10/10-13 про користування об'єктами електропостачання, за умовами якого (п. 1.1, 1.2) позивач зобов'язався надати відповідачу право протягом строку дії договору користуватись об'єктами електропостачання, а відповідач зобов'язався користуватися об'єктами електропостачання відповідно до їх цільового призначення та здійснювати оплату за користування об'єктами електропостачання, в порядку та на умовах визначених даним договором. Під поняттям "об'єктами електропостачання" в тексті договору слід розуміти все силове обладнання, електричні мережі високовольтні та низьковольтні, підстанції, тощо, що знаходяться на балансі позивача.
Відповідно до п. 7.1 договору, строк договору до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Згідно з п. 3.1 договору вартість витрат на утримання об'єктів електропостачання позивача визначається згідно кошторису (додаток №1).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок послуг за поточний місяць відповідач здійснює протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (акту наданих послуг) на підставі рахунку (рахунку-фактури) позивача. Обов'язок по складанню актів виконаних робіт (актів наданих послуг) покладається на позивача. Відповідач протягом 5 робочих днів з дати направлення позивачем актів виконаних робіт (актів наданих послуг) розглядає їх, підписує та направляє на адресу позивача по одному примірнику таких актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. У випадку неповернення актів виконаних робіт (актів наданих послуг) або за відсутності мотивованої відмови від їх підписання у встановлені даним договором строки, такі акти вважаються погодженими сторонами та підлягають оплаті.
Крім того, між сторонами укладено договір від 02.12.2013р. № 107-10/12-13 про користування об'єктами електропостачання, за умовами якого (п. 1.1, 1.2) позивач зобов'язався надати відповідачу право протягом строку дії договору користуватись об'єктами електропостачання в п/п "Хорли", а відповідач зобов'язався користуватися об'єктами електропостачання відповідно до їх цільового призначення та здійснювати оплату за користування об'єктами електропостачання, в порядку та на умовах визначених даним договором. Під поняттям "об'єктами електропостачання" в тексті договору слід розуміти все силове обладнання, електричні мережі високовольтні та низьковольтні, підстанції, тощо, що знаходяться на балансі позивача.
Відповідно до п. 7.1 договору, строк договору до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Згідно з п. 3.1 договору вартість витрат на утримання об'єктів електропостачання позивача визначається згідно кошторису (додаток №1).
Пунктом 3.2 договору передбачено аналогічний попередньому договору порядок розрахунків.
Також між сторонами укладено договір від 01.01.2014р. № 17-12/01-14 про відшкодування витрат пов'язаних з використанням об'єктів електропостачання, за умовами якого (п. 1.1, 1.2) позивач зобов'язався надати відповідачу право протягом строку дії договору користуватись об'єктами електропостачання, а відповідач зобов'язався користуватися об'єктами електропостачання відповідно до їх цільового призначення та здійснювати оплату за користування об'єктами електропостачання, в порядку та на умовах визначених даним договором. Під поняттям "об'єктами електропостачання" в тексті договору слід розуміти все силове обладнання, електричні мережі високовольтні та низьковольтні, підстанції, тощо, що знаходяться на балансі позивача.
Відповідно до п. 7.1 договору, строк договору до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Згідно з п. 3.1 договору ціна за користування об'єктами електропостачання позивача становить 0,462 грн. 1кВт/год. з ПДВ.
Пунктом 3.2 договору передбачено аналогічний попереднім договорам порядок розрахунків.
Позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
У зв'язку з несвоєчасними розрахунками у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 97985,49грн. станом на 01.06.2016р.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надсилалась відповідачу претензія № 1421 від 30.09.2014р. з вимогою сплати заборгованість. Відповідач надав відповідь № 14/332 від 18.03.2015р., в якій зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
Відповідач визнав заборгованість в сумі 97985,49грн., однак доказів сплати на день розгляду справи ним не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 97985,49грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 75920,03грн. та 6137,97 грн. 3% річних, то суд виходить з наступного.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Суд ухвалою від 19.07.2016р. зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок суми основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних за кожним з договорів окремо, із зазначенням періоду нарахування.
Позивач не виконав вимог суду і не надав витребуваних ухвалою суду від 19.07.2016р. доказів.
Суд самостійно не може перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань втрат від інфляції та 3% річних, оскільки ним не зазначено періоду їх нарахування.
Ненадання позивачем витребуваних судом доказів перешкоджає суду всебічно та об'єктивно встановити обставини справи, дослідити обґрунтованість позовних вимог, встановити дійсні права та обов'язки сторін і прийняти обґрунтоване рішення у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на викладене, у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних ухвалою суду від 19.07.2016року доказів, які необхідні для вирішення спору, суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. ГПК України залишає позов без розгляду в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 75920,03грн. та 6137,97 грн. 3% річних.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись п. 5 ст. 81 , ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (м. Скадовськ Херсонської області вул. Пролетарська 2, код 01125703) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Скадовськ Херсонської області вул. Пролетарська 2, код 38728486) 97985,49грн. основного боргу та 1469грн. 78коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Залишити без розгляду позов в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 75920,03грн. та 6137,97 грн. 3% річних.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.П.Ярошенко