Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" липня 2016 р.Справа № 922/1515/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група", с.Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м.Богодухів Харківської області,
про стягнення 108843,92 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.05.2016р.);
Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" заборгованості за Договором поставки № 23/14 від 23.09.2014р. у загальному розмірі 108843,92 грн., у тому числі: 56053,95 грн. основного боргу; 32558,92 грн. пені; 1901,41 грн. - 3% річних; 18329,64 грн. інфляційних втрат. Витрати з оплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 10.06.2016р., відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем на підтвердження відвантаження знежиреного молока копії спеціалізованих товарних накладних та актів приймання продукції стосуються умов Договору поставки № 52/01 від 25.02.2014р. та не містять жодних посилань на Договір поставки № 23/14 від 23.09.2014р. За таких обставин, поставка продукції не підтверджена належними доказами, у зв'язку з чим у відповідача не виникло зобов'язань щодо оплати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2016р. було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій у зв'язку з перерахуванням штрафних санкцій за період з 12.02.2015р. по 13.06.2016р., позивач просив стягнути з відповідача 56053,95 грн. основного боргу; 37410,69 грн. пені; 2241,63 грн. - 3% річних; 22253,42 грн. інфляційних втрат (всього на суму 117959,60 грн.).
29.06.2016р. позивачем були подані до суду письмові пояснення щодо відзиву відповідача, в яких позивач зазначив, що посилання у супровідних документах на Договір № 52/01 від 25.02.2014р. є технічною помилкою бухгалтера при їх оформленні. Фактичне відвантаження знежиреного молока відповідачу проводилося відповідно до укладеного Договору № 23/14 від 23.09.2014р.
У судове засідання, яке відбулося 26.07.2016р., представник позивача не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував; факт отримання від відповідача знежиреного молока за накладними № 188680 від 06.02.2015р., № 188766 від 07.02.2015р., № 188826 від 08.02.2015р. та № 188916 від 09.02.2015р. визнав повністю, зазначив, що оплату за отриманий за даними накладними товар частково здійснено, та заперечував проти того, що відвантаження товару відбулося за умовами Договору поставки № 23/14 від 23.09.2014р., який передбачає 100% передоплату за відвантажену продукцію.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідно до позовної заяви, 23.09.2014р. між Приватним підприємством "Білоцерківська агропромислова група" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (відповідачем) було укладено Договір поставки № 23/14, згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався продавати відповідачу (покупцеві) молоко знежирене за договірними цінами, визначеними сторонами в протоколі погодження цін з можливістю їх перегляду на момент поставки в залежності від рівня цін на ринку, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію і своєчасно здійснити оплату за продукцію на умовах цього договору.
У п. 2.2. даного Договору сторони визначили, що оплата за відвантажену продукцію - 100% передоплата. Покупець здійснює оплату продукції відповідно до узгодженого з продавцем замовлення, на підставі виставленого продавцем рахунку.
Позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору ним протягом дії цього договору проводилося відвантаження відповідачу знежиреного молока.
Зокрема, у період 06.02.2015р. по 09.02.2015р. відповідачу було відвантажено знежиреного молока на суму 327798,00 грн. на підставі накладних № 73491 від 06.02.2015р., № 73495 від 07.02.2015р., № 73497 від 08.02.2015р. та № 73773 від 09.02.2015р.
Як вказує позивач, протягом лютого місяця 2015 року відповідачем було перераховано позивачу кошти за відвантажене знежирене молоко в розмірі 271744,05 грн.
Станом на 18.04.2016р. заборгованість за відвантажене знежирене молоко склала 56053,95 грн.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 625 Цивільного кодексу України, здійснено нарахування пені в розмірі 37410,69 грн., інфляційних витрат у розмірі 22253,42 грн. та 3% річних у розмірі 2241,63 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту відвантаження відповідачу продукції (молока знежиреного) за Договором № 23/14 від 23.09.2014р. позивачем надано копії спеціалізованих товарних накладних № 188680 від 06.02.2015р., № 188766 від 07.02.2015р., № 188826 від 08.02.2015р. та № 188916 від 09.02.2015р., які містять посилання на інший договір, а саме Договір від 25.02.2014р. № 52/01, а також копії відповідних актів приймання продукції (товарів).
Факт поставки за вищевказаними накладними відповідачем визнається повністю. При цьому, відповідач зазначає, що дана поставка не має ніякого відношення до Договору поставки № 23/14 від 23.09.2014р., а строк оплати за отриману згідно цих накладних продукцію ще не настав.
Позивач надав пояснення, що при оформленні вказаних спеціалізованих накладних було допущено технічну помилку при визначенні номеру договору. Але судом встановлено, що ці накладні також мають інші номери, ніж ті, на які посилається позивач у позовній заяві (№ 73491 від 06.02.2015р., № 73495 від 07.02.2015р., № 73497 від 08.02.2015р. та № 73773 від 09.02.2015р.).
Накладних за № 73491 від 06.02.2015р., № 73495 від 07.02.2015р., № 73497 від 08.02.2015р. та № 73773 від 09.02.2015р. позивачем суду не надано.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем від позивача продукції за Договором поставки № 23/14 від 23.09.2014р.
На підтвердження часткової оплати відповідачем за отриману продукцію згідно Договору № 23/14 від 23.09.2014р. позивачем надано виписку по рахунку ПП "Білоцірківська агропромислова група" у ПАТ "Полтава-банк", з якої вбачається, що ТОВ "Богодухівський молзавод" перераховано на рахунок позивача грошову суму в загальному розмірі 230000,00 грн. у якості оплати за молоко знежирене згідно рахунку № 403 від 27.01.2015р.
Проте, з даної виписки не вбачається, що оплата була здійснена саме за Договором поставки № 23/14 від 23.09.2014р. Рахунок № 403 від 27.01.2015р., на підставі якого було здійснено оплату відповідачем, позивачем суду не надано.
Тобто, матеріали справи свідчать, що між сторонами дійсно відбулися господарські операції з придбання продукції - знежиреного молока, проте докази того, що ці операції здійснювалися на умовах Договору поставки № 23/14 від 23.09.2014р. у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд не може застосувати положення Договору поставки № 23/14 від 23.09.2014р. до спірних правовідносин, які сталися між сторонами.
У накладних № 188680 від 06.02.2015р., № 188766 від 07.02.2015р., № 188826 від 08.02.2015р. та № 188916 від 09.02.2015р., за якими відбулася поставка продукції, сторонами не визначено строку оплати та розмірів штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконаня боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів звернення до відповідача з вимогою щодо оплати продукції за накладними № 188680 від 06.02.2015р., № 188766 від 07.02.2015р., № 188826 від 08.02.2015р. та № 188916 від 09.02.2015р. позивачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює поетапну оплату за поставлену продукцію. Зокрема, 09.06.2016р. на рахунок позивача відповідачем було перераховано 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18859 від 09.06.2016р.
При цьому суд зазначає, що Договором поставки № 23/14 від 23.09.2014р. передбачено 100% передоплату продукції, у зв'язку з чим поставка продукції без отримання передоплати могла відбутися лише в порушення умов договору з боку продавця. Доказів здійснення відповідачем повної або часткової переоплати саме за цим Договором позивачем суду не надано.
Крім того, в Договорі поставки № 23/14 від 23.09.2014р. не передбачено відповідальності покупця за прострочення оплати продукції у вигляді пені. За таких обставин, підстави для її нарахування у позивача відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено належними доказами факту отримання відповідачем продукції за умовами Договору поставки № 23/14 від 23.09.2014р., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Білоцірківська агропромислова група", у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 28.07.2016 р.
Суддя ОСОБА_2