Справа: № 810/3354/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
25 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -
Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду в інтересах Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 податковий борг у сумі 61 192,68 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.10.2006 ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 та з 14.11.2006 він перебуває на обліку як платник податків в Бориспільській об'єднаній Державній податковій інспекції в Київській області.
09.02.2011 відповідачем до податкового органу подано декларації про доходи, одержані з 01.01.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, якою самостійно визначено суми податку на доходи фізичних осіб за зайняття адвокатською діяльністю в розмірі 13500,00 грн. та 48000,00 грн. відповідно по роках.
Задеклароване податкове зобов»язання сплачено відповідачем частково, а саме, в сумі 7,32 грн.
26.08.2011 Податковим органом сформовано та направлено на адресу Відповідача податкову вимогу форми «Ф» №575 від 26.08.2011 про сплату заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 61492,68 грн.
Оскільки заборгованість відповідачем сплачена не була, прокурор звернувся до суду в інтересах ДПІ з відповідним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку,про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, згідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не заперечує факт наявності у нього податкового боргу, а підставою для скасування рішення суду першої інстанції зазначає відсутність повноважень у прокурора на звернення з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-УІ.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу Україні (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, у встановлений законом строк відповідачем заборгованість сплачена не була, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому КАС України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що:
- по-перше, прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі певного органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є представником держави, а не такого органу;
- по-друге, прокурор повинен самостійно у позовній заяві визначити, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту.
При цьому, зі змісту наведених приписів випливає, що законодавець не ставить під сумнів право прокурора на звернення до суду в інтересах держави, зокрема, в особі певного органу державної влади, однак встановлює певні вимоги до такого позову, а саме необхідність зазначення, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність захисту таких інтересів.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 08.04.1999 N 3-рп/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Так, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У добровільному порядку ОСОБА_3 податковий борг не сплачує, зобов'язання перед бюджетом не виконує.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Враховуючи те, що податковий орган внаслідок бездіяльності не вживав заходів зі стягнення податкового боргу з відповідача, що є порушенням економічних інтересів держави та встановленого порядку наповнення державного бюджету, прокурор, у відповідності до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вживає заходів представницького характеру зі стягнення податкового боргу, про що зазначено у позовній заяві.
Крім того, сума боргу апелянтом не оспорюється, напроти, узгоджена сума податкового боргу вносилась самим відповідачем до поданих ним декларацій, а в силу п.56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Ухвала в повному обсязі складена 27 липня 2016 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
І.В.Федотов
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.