Справа: № 732/631/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Березовський О.Д.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
25 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Федотова І.В.,
при секретарі Нікітіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ріпкинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», скасувати рішення Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 12.04.2016 року № 339/03 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії, призначеної відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 ( в редакції, чинній на дату призначення пенсії ) з 01 грудня 2015 року без встановлення будь-якого строку та обмеження у часі у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, з розрахунку 85 % від суми заробітної плати на посаді голови Городнянської районної ради з 11.04.2016 року, включивши як складові заробітної плати в сумі 7535,62 грн., а саме : посадовий оклад - 3879,00 грн., надбавка за 4-й ранг посадової особи місцевого самоврядування - 140 грн., надбавка за вислугу років ( 25 % ) - 1004,75 грн., надбавка за високі досягнення у праці ( 50 % ) - 2511, 87 грн., на підставі довідки Городнянської районної ради від 31.05.2016 року № 05-17/108 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також, відшкодувати судові витрати.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Ріпкинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України і отримує з 15.04.2004 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в розмірі 85 % від суми заробітної плати.
Городнянською районною радою Чернігівської області 11.04.2016 року та 31.05.2016 року позивачеві видано довідки за № 05-17/73 та № 05-17/108 про заробітну плату голови Городнянської районної ради Чернігівської області з 01.12.2015 року.
11.04.2016 року позивач звернувся з заявою до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії в зв'язку з підвищенням посадового окладу працюючого службовця органу місцевого самоврядування за останнім місцем роботи, проте, розпорядженням начальника Ріпкинського об'єднаного УПФУ від 12.04.2016 року йому в цьому було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав.
Відмова УПФУ є предметом даного позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак, колегія суддів з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідно до ст..21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Статтею 37-1 Закону України «Про Державну службу» (Закон № 3723-ХІІ) у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивачу, передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 « Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу, було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.
Так, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (11 квітня 2016) внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" .
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013, на яку посилається суд першої інстанції при вирішенні питання про задоволення позовних вимог, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Оскільки, чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, суд не вбачає.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 11.04.2016 року року № 05-17/73, яка видана Городнянською районною радою Чернігівської області, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним довідки.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Водночас, посилання суду першої інстанції на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 року по справі «Суханов та Ільченко проти України», є помилковим, оскільки в цьому рішенні Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, право на яку було встановлено законом, однак жодного рішення з цього приводу прийнято не було. Натомість, в даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців).
Колегія суддів зазначає, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а тому посилання на рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» судом не може бути прийнято до уваги.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, як він просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи апелянта щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, що він і довів суду як суб»єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 71 КАС України.
В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі,не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки, ухвалою від 01.07.2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду, оскільки його повернення у разі задоволення апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень статтею 94 КАС України не передбачено.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2016 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ріпкинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ріпкинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 (тридцять дві) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова в повному обсязі складена 27 липня 2016 року.
Головуючий суддя: Л.В.Губська
Судді: Ю.А.Ісаєнко
І.В.Федотов
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.