"21" липня 2016 р. м. Київ К/800/45202/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГоляшкіна О.В.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Вернигородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області (далі - Вернигородоцька сільська рада) про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року
У червні 2013 року ОСОБА_4 в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області пред'явила позов до Вернигородоцької сільської ради про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Просила:
1. Поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом;
2. Витребувати з Вернигородоцької сільської ради рішення сесії від 22 листопада 2010 року, рішення сесії від 12 липня 2011 року, копію протоколу про розгляд заяви ОСОБА_4 та шнурову книгу;
3. Визнати, що на момент смерті її матері - ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) земельна ділянка, на якій розташований будинок по АДРЕСА_1
с. Вернигородку Козятинського району Вінницької області, складала 0,25 га;
4. Відновити у шнуровій книзі запис про те, що земельна ділянка її матері - ОСОБА_5 складала 0,36 га до її смерті;
5. Визнати незаконним та скасувати рішення Вернигородоцької сільської ради від 22 листопада 2010 року в частині надання Вернигородській загальноосвітній сільській школі дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, яка посвідчує право постійного користування земельною ділянкою розміром 0,09 га під садом;
6. Визнати незаконним та скасувати рішення Вернигородоцької сільської ради від 12 липня 2011 року про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із складання державних актів на право власності на земельну ділянку розміром 0,17 га із земель запасу в межах населеного пункту;
7. Визнати незаконним та скасувати рішення Вернигородоцької сільської ради від 13 серпня 2012 року № 32 про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із складання державних актів на право власності на земельну ділянку розміром 0,17 га в АДРЕСА_1
8. Зобов'язати Вернигородоцьку сільську раду прийняти рішення, яким надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації із складання державних актів на право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га в
АДРЕСА_1
9. Стягнути з Вернигородоцької сільської ради на її користь судові витрати.
12 квітня 014 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про залишення без розгляду пункту 5 її первинних позовних вимог, яка ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року була задоволена.
08 липня 2014 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшла заява про зміну та доповнення до позовних вимог, в якій вона просила суд:
- визнати дії Вернигородоцької сільської ради у частині внесення змін в шнурову книгу протиправними і зобов'язати сільську раду відновити розмір земельної ділянки, якою користувалась ОСОБА_5 на 0,36 га;
- визнати незаконним та скасувати рішення Вернигородоцької сільської ради від 22 листопада 2010 року у частині надання дозволу Вернигородській загальноосвітній сільській школі на виготовлення технічної документації із землеустрою, яка посвідчує право постійного користування земельною ділянкою розміром 0,09 га під садом;
- внести зміни до рішення Вернигородоцької сільської ради від 10 квітня 2014 року в частині розміру виділеної земельної ділянки з 0,16 га на 0,25 га;
- зобов'язати Вернигородоцьку сільську раду підготувати земельну ділянку під приватизацію (демонтувати непрацюючі гравійні фільтри і трасу від них, зрізати дерева, покосити бур'яни);
- пункти 1, 3, 8, 9 залишити в старій редакції позовної заяви.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з листом голови правління колгоспу ім. 21 з'їзду КПРС с. Вернигородка Козятинського району Вінницької області від 26 квітня 1978 року № 72 за двором її матері - ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 рахувалася земельна ділянка площею 0,36 га. Після будівництва дитсадка і очисних споруд площа вказаної земельної ділянки зменшилась до 0,19 га. Цей розмір земельної ділянки та її цільове призначення не змінювалися з 1978 року.
Відповідно до акту обміру земельної ділянки від 02 березня 1989 року, складеного комісією в складі голови Вернигородоцької сільської ради, голови земельної комісії колгоспу ім. XXV з'їзду КПРС, землекористувача - ОСОБА_5 та за її участі, розмір земельної ділянки у АДРЕСА_1 станом на дату складання акту становив 0,248 га.
На її думку у шнуровій книзі, яка знаходиться в сільській раді, зроблено виправлення, оскільки проти прізвища її матері - ОСОБА_5 раніше зроблений запис про розмір її присадибної ділянки - 36 га закреслено та записано - 0,16 га. Рішення про таке зменшення присадибної ділянки їй не пред'являлося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року її мати ОСОБА_5 померла та за заповітом залишила все своє майно їй та сестрі - ОСОБА_6 в рівних частинах.
Актом перевірки від 02 жовтня 2007 року, складеного комісією у складі завідувача Відділу планування, аналізу та правового забезпечення Вінницької обласної державної адміністрації, заступника голови апарату Козятинського районної державної адміністрації Вінницької області, головного спеціаліста з питань взаємодії із правоохоронними органами Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області, начальника Відділу земельних ресурсів у Козятинському районі Вінницької області, Вернигородоцького сільського голови та ОСОБА_4 встановлено, що на той час у користуванні ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка у АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,16 га, з яких 0,08 га надано згідно з рішенням Вернигородоцької сільської ради від 02 грудня 2004 року, та 0,08 га надано її сестрі - ОСОБА_6 відповідно до рішення Вернигородоцької сільської ради від 27 грудня 1997 року.
Решта земельної ділянки (під садом) у АДРЕСА_1, якою користувалася ОСОБА_5, орієнтовною площею 0,09 га, на думку позивача, безпідставно використовується Вернигородоцькою сільською загальноосвітньою школою.
17 серпня 2009 року Вернигородоцька сільська рада, розглянувши її заяву, керуючись пунктом 4 статті 78 Земельного кодексу України, відмовила їй у наданні земельної ділянки. Рішення обґрунтоване тим, що спадкоємцям, які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, земельні ділянки не повертаються, тому земельну ділянку під садом орієнтовною площею 0,09 га залишено за Вернигородоцькою сільською загальноосвітньою школою
Постановою Козятинського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року у справі №2а-121/10 зазначене рішення скасовано та зобов'язано Вернигородоцьку сільську раду прийняти рішення про надання їй земельної ділянки для обслуговування будинку відповідно до чинного законодавства.
На виконання вказаного судового рішення Вернигородоцька сільська рада 12 липня 2011 року прийняла рішення, згідно з яким їй надано земельну ділянку розміром 0,17 га із земель запасу в межах населеного пункту.
Проте, раніше рішенням Вернигородоцької сільської ради від 22 листопада 2010 року Вернигородоцькій сільській загальноосвітній школі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із складання державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у АДРЕСА_1 площею 3,5 га, з них 0,80 га ріллі для громадського призначення.
Оскільки у рішенні Вернигородоцької сільської ради від 12 липня 2011 року не вказано місце розташування земельної ділянки, яка їй надавалася, Козятинським міжрайонним прокурором 27 червня 2012 року був винесений протест.
На виконання цього протесту рішенням Вернигородоцької сільської ради від 13 серпня 2012 року № 21 з користування Вернигородоцької сільської загальноосвітньої школи вилучено земельну ділянку у АДРЕСА_1 площею 0,17 га;
Іншим рішенням від 13 серпня 2012 року № 32 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою із складання державних актів на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 площею 0,17 га.
Житловий будинок та господарські будівлі після смерті матері вона успадкувала одноосібно.
За протестом Козятинського міжрайонного прокурора рішенням Вернигородоцької сільської ради від 22 липня 2013 року № 14 скасовано рішення ради від 27 грудня 1997 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,08 га та цю земельну ділянку віднесено до земель запасу.
Водночас рішенням від 22 липня 2013 року № 15 їй надано земельну ділянку у АДРЕСА_3 площею 0,08 га з земель запасу, яка раніше належала ОСОБА_6, та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку та виготовлення свідоцтва на право власності, скасовано рішення ради від 13 серпня 2012 року № 32, яким їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою із складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,17 га по АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1, надано їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для виготовлення свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га по АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1.
Цим же рішенням вирішено земельну ділянку по у с. Вернигородку Козятинського району Вінницької області АДРЕСА_1 площею 0,08 га, яка рішенням від 13 серпня 2012 року № 32 їй надавалася, зарахувати до земель запасу.
Вважає, що сільською радою їй має бути виділено всю земельну ділянку площею 0,25 га саме біля успадкованого будинку, тобто по АДРЕСА_1 а не частину 0,09 га (0,25-0,16) по АДРЕСА_1.
Також вважає, що постанову Козятинського міськрайонного суду від 26 жовтня 2010 року виконано не повністю.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, поновлено ОСОБА_4 пропущений строк звернення до суду.
У задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позову, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що на момент прийняття позивачем спадщини на житловий будинок розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 становив 0,16 га. Надавши ОСОБА_4 земельну ділянку у розмірі 025 га, Вернигородоцька сільська рада поновила права останньої на отримання у власність земельної ділянки у межах населеного пункту.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає вказати на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року, яка була чинною на момент прийняття ОСОБА_4 спадщини на житловий будинок) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Згідно із положеннями статті 67 Земельного кодексу України (1990 року), який був чинним на час прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її матері - ОСОБА_5, розмір ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше, зокрема у сільських населених пунктах - 0,25 га.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1991 року і на момент прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її матері - ОСОБА_5, розмір земельної ділянки у АДРЕСА_1 становив 0,16 га.
Ці обставини встановлені при огляді земельно-шнурової книги с. Вернигородка Козятинського району Вінницької області.
Рішення, на підставі яких були внесені зміни до земельно-шнурової книги села з 0,36 га до 0,16 га при житті ОСОБА_5 оскаржені в установленому законом порядку не були.
Під час розгляду даної справи судами Вернигородоцькою сільською радою були прийняті рішення про надання ОСОБА_4 земельних ділянок та про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою із складання державних актів на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,25 га, тобто в межах встановлених Земельним кодексом України площ.
Щодо оскаржуваного рішення Вернигородоцької сільської ради про надання земельної ділянки площею 0,09 га не біля будинку у АДРЕСА_1, то суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що ОСОБА_4 не надала доказів того, що такого розміру земельною ділянкою біля цього будинку користувалася її мати - ОСОБА_5
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині позовних вимог є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Разом з цим, колегія суддів вважає вказати на те, що суди помилково розглянули і постановили у справі рішення у частині позовних вимог про визнання того, що на момент смерті матері позивача - ОСОБА_5 земельна ділянка, на якій розташований будинок по АДРЕСА_1 у с. Вернигородку Козятинського району Вінницької області, складала 0,25 га.
Так, Кодекс адміністративного судочинства України, нормами якого керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Позов ОСОБА_4 у вказаній частині за характером спірних правовідносин не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки предметом даного спору не є правомірність рішення, дій або бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині позову ОСОБА_4 підлягають скасуванню, а провадження у цій частині позову - закриттю.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Вернигородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про визнання того, що на момент смерті матері позивача - ОСОБА_5 земельна ділянка, на якій розташований будинок по АДРЕСА_1 у с. Вернигородку Козятинського району Вінницької області, складала 0,25 га скасувати та провадження у цій частині закрити.
Роз'яснити, що позов у цій частині підлягає вирішенню загальним судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
У решті постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у вказаній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Голяшкін О.В.
Швед Е.Ю.