21 липня 2016 року м. Київ К/800/22876/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГоляшкіна О.В.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - ПАТ "Авіакомпанія "МАУ") до Міністерства інфраструктури України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Віз Ейр Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіації", Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Авіакомпанія "Атласджет Україна", Державна регуляторна служба України, Громадська спілка "Асоціація підприємств авіаційної галузі України" про визнання незаконним та нечинним наказу за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року
У грудні 2014 року ПАТ "Авіакомпанія "МАУ" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Міністерства інфраструктури України, треті особи: ТОВ "Авіалінії Віз Ейр Україна", ТОВ "Українсько-середземноморські авіації", Міністерство юстиції України, ТОВ "Авіакомпанія "Атласджет Україна", Державна регуляторна служба України, Громадська спілка "Асоціація підприємств авіаційної галузі України" про визнання незаконним та нечинним наказу.
В обґрунтування вимог зазначав, що оспорюваних наказ відповідачем прийнято з перевищенням наданих чинним законодавством повноважень, а його положення суперечать Повітряному кодексу України.
Просило визнати незаконним і нечинним Наказ Міністерства інфраструктури України від 23 квітня 2013 року № 245 "Про затвердження Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позов задоволено.
Визнано незаконним і нечинним Наказ Міністерства інфраструктури України від 23 квітня 2013 року № 245 "Про затвердження Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній", що затверджений в Міністерстві юстиції України 18 травня 2013 року за № 765/23297, з моменту ухвалення рішення у даній справі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство інфраструктури України подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що наказом Міністерства інфраструктури України від 23 квітня 2013 року № 245, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2013 року за № 765/23297, затверджено Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній (далі - Порядок).
Пунктом 1.1 Порядку передбачено, що він встановлює механізм надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній українським та іноземним авіаперевізникам незалежно від форм власності, використовується для регулювання доступу авіаперевізників на ринок повітряних перевезень і є обов'язковим для виконання.
За змістом пункту 2.3 Порядку для розгляду питань щодо надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній утворюється комісія з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній, до складу якої входять представники Міністерства інфраструктури України та Державної авіаційної служби України. Склад комісії затверджується наказом Міністерства інфраструктури України.
Пунктом 2.4 Порядку установлено, що основними завданнями комісії є: розгляд заяв авіаперевізників щодо надання, анулювання та внесення змін до документа про право на експлуатацію повітряної лінії; прийняття рішень щодо надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України та домовленостей між авіаційними органами влади, уповноваженими на укладення цих домовленостей у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку право на експлуатацію повітряної лінії надається щодо певних повітряних ліній на виконання: регулярних повітряних перевезень у межах України; регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України; чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць; авіаційних перевезень в інших державах.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваний Наказ Міністерства інфраструктури України не відповідає вимогам правового акту вищою юридичної сили - Повітряному кодексу України.
Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є правильною й такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Частинами п'ятою та сьомою статті 4 Повітряного кодексу України встановлено, що правові основи діяльності в галузі авіації, державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації; національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно до статті 11 цього Кодексу.
На уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України в межах їх повноважень покладаються питання регулювання використання повітряного простору України.
Пунктом 3 частини другої статті 5 Повітряного кодексу України передбачено, що напрями, визначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам.
Частиною першою статті 11 Повітряного кодексу України встановлено, що нормативно-правове регулювання у сфері цивільної авіації здійснюється шляхом прийняття в установленому порядку нормативно-правових актів та прийняття уповноваженим органом з питань цивільної авіації авіаційних правил України, що регулюють діяльність цивільної авіації та використання повітряного простору України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, приймає нормативно-правові акти, спрямовані на формування державної політики у сфері цивільної авіації, крім авіаційних правил України, визначених частиною п'ятою цієї статті.
За змістом частини третьої статті 94 Повітряного кодексу України право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою авіаперевізника щодо певних повітряних ліній на виконання: регулярних повітряних перевезень у межах України; регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України; чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць; авіаційних перевезень в інших державах.
Відповідно до частини третьої статті 95 Повітряного кодексу України іноземний авіаперевізник може здійснювати повітряні перевезення до/з України, у межах території України та повітряні перевезення, що передбачають посадку з комерційною метою на території України, виключно в обсягах і на умовах, визначених наданими йому уповноваженим органом з питань цивільної авіації правами на експлуатацію певних повітряних ліній.
Згідно з частиною шостою статті 95 Повітряного кодексу України право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою іноземного авіаперевізника.
Також, згідно з пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 398/2011 Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.
Таким чином, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що Повітряним кодексом України надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам віднесено до компетенції уповноваженого органу з питань цивільної авіації, тобто Державіаслужбі України. Також, авіаційними правилами України встановлюються не лише види, форми сертифікатів та інших документів, а й детальний порядок та умови отримання, анулювання, припинення дії та відмови, у тому числі щодо видачі зазначених документів.
Крім того, нормами Повітряного кодексу України передбачено, що повноваження Державіаслужби України щодо організації використання повітряного простору України реалізуються шляхом надання прав на експлуатацію повітряних ліній.
Доводи касаційної скарги не спростовують правомірність висновку судів про те, що порядок надання прав на експлуатацію повітряних ліній має встановлюватись авіаційними правилами України, які приймаються виключно Державною авіаційною службою України і лежать поза межами компетенції Міністерства інфраструктури України.
Також є необґрунтованими доводи касаційної скарги про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання Міністерства інфраструктури України про залишення без розгляду адміністративного позову.
Так, частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено постанову у справі 826/13639/14, у мотивувальній частині якої зроблено висновок про те, що наказ від 23 квітня 2013 року прийнято органом, який відповідно до норм чинного законодавства України не має на це повноважень у зв'язку з чим ТОВ "Авіакомпанія "Атласджет Україна" було відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Державіаслужби України щодо не оформлення документів на право використання міжнародних повітряних ліній.
Таким чином, з дати ухвалення цього рішення виникла ситуація, за якої прийняті відповідно до Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній рішення про надання права на експлуатацію повітряної лінії можуть бути поставлені під сумнів з точки зору наявності у комісії компетенції на прийняття таких рішень.
Міністерством інфраструктури України не спростовано дотримання позивачем вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що він дізнався про порушення своїх прав з моменту прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва постанови від 16 жовтня 2014 року у справі № 826/13639/14.
Зазначені обставини та норми матеріального права вірно враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення даного спору.
Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Міністерства інфраструктури України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Віз Ейр Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіації", Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Атласджет Україна", Державна регуляторна служба України, Громадська спілка "Асоціація підприємств авіаційної галузі України" про визнання незаконним та нечинним наказу - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Голяшкін О.В.
Швед Е.Ю.