"20" липня 2016 р. м.Київ К/800/41670/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Горбатюк С.А.,
Черпіцька Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Граніт-Агро» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Граніт-Агро», третя особа - Семенівський районний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
У травні 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до приватного підприємства «Граніт-Агро», в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 24527,78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 735,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не забезпечено виконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року до участі у справі залучено Семенівський районний центр зайнятості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вжиття ним заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відсутності підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів; постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.
Не погоджуючись рішенням апеляційного суду, Приватне підприємство «Граніт-Агро» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року, залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року.
У касаційній скарзі Приватне підприємство «Граніт-Агро» зазначає про виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у поданих запереченнях просить відмовити Приватному підприємству «Граніт-Агро» в задоволенні касаційної скарги, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року залишити без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 1 ст.20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону).
Відповідно до наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства «Граніт-Агро» у 2014 році становила 90 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 3 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 4 особи.
Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.
При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як вбачається з матеріалів справи, наказами ПП «Граніт-Агро» від 16 травня 2014 року №80, від 16 грудня 2014 року №231 «Про виділення та створення робочого місця для працевлаштування інваліда» створено робочі місця для працевлаштування інваліда на посаду підсобного робітника відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідачем звіти за формою 3-ПН із вакансіями для осіб з обмеженими фізичними можливостями до Семенівського районного центру зайнятості протягом 2014 року направлялись 26 травня 2014 року, 19 червня 2014 року, 24 липня 2014 року, 21 серпня 2014 року, 25 вересня 2014 року, 16 жовтня 2014 року, 21 листопада 2014 року, 19 грудня 2014 року, 26 грудня 2014 року, що підтверджується копіями фіскальних чеків про відправку цінного листа та описами вкладеннями у цінний лист з відмітками календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про їх відправлення.
За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, оскільки ПП «Граніт-Агро» вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконано, а саме: створено робоче місце для працевлаштування інваліда та щомісячно протягом 2014 року повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні. А отже, підстави для стягнення з Приватного підприємства «Граніт-Агро» адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відсутні.
Суд першої інстанції прийняв вірне рішення про відмову в позові з підстав його необґрунтованості. Висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є помилковими.
У відповідності із ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Граніт-Агро» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року скасувати.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді