"21" липня 2016 р. м. Київ К/800/15438/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГоляшкіна О.В.
Шведа Е.Ю.
секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі: представника Київської міської ради ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, треті особи: Прокуратура м. Києва, Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року
У травні 2012 року ОСОБА_5 в Окружному адміністративному суді
м. Києва пред'явив позов до Київської міської ради, треті особи: Прокуратура
м. Києва, Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 01 грудня 2011 року № 818/7054 "Про розгляд протесту заступника прокурора м. Києва від 01 серпня 2011 року № 05/4-569-вих-11 на рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382 "Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Сирецькій, 98-а у Подільському районі м. Києва".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 - представник ОСОБА_5 просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Київської міської ради
від 27 травня 2010 року № 944/4382 ОСОБА_5 у приватну власність передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Сирецькій, 8-а у Подільському районі м. Києва.
01 серпня 2011 року за № 05/4-569-вих-11 заступником прокурора
м. Києва було внесено протест на зазначене рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382, в якому відповідно до статті 21 Закону України "Про прокуратуру" вимагалось скасувати вищевказане рішення, як таке, що суперечить закону.
Рішенням Київської міської ради від 01 грудня 2011 року № 818/7054 "Про розгляд протесту заступника прокурора м. Києва від 01 серпня 2011 року № 05/4-569-вих-11 на рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382 "Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Сирецькій, 8-а у Подільському районі м. Києва" протест заступника прокурора м. Києва задоволено та скасовано рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_5 не було виконано вимоги пункту 3 рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382 "Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Сирецькій, 98-а у Подільському районі м. Києва", яким позивача було зобов'язано виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26 лютого 2010 року № 19-2724, Головного управління екології та охорони природних ресурсів від 12 березня 2010 року
№ 071/04-4-11/1100, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 17 березня 2010 року № 22-605/9, Київської міської санепідемстанції від 04 березня 2010 року № 1472, ВАТ "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" від 04 березня 2010 року № 8/1-117, Головного управління земельних ресурсів від 22 березня 2010 року № 05-6123.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає вказати на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року
№ 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 944/4382 "Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Сирецькій, 98-а у Подільському районі м. Києва" за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатують факт надання згоди, затвердження).
Адміністративний акт, який вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений, а захист прав особи може здійснюватись лише в напрямку подолання негативних наслідків, що виникли внаслідок прийняття такого адміністративного акта.
Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не встановлено чи виконано рішення відповідача щодо передачі земельної ділянки шляхом використання особою свого права на отримання у приватну власність спірної земельної ділянки та оформлення державного акту на право власності на цю земельну ділянку.
Ці обставини не встановлювалися ані судом першої інстанції, ані судом другої інстанції. Суд апеляційної інстанції лише вказав, що державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_5, в матеріалах справи відсутній.
Між тим встановлення цих обставин мають суттєве значення з огляду на визначення юрисдикції суду, якому підвідомчий даний спір та можливості розгляду спору за наявності такого що набрало законної сили судового рішення.
З урахуванням викладеного, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, треті особи: Прокуратура м. Києва, Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Голяшкін О.В.
Швед Е.Ю.