05 липня 2016 рокусправа № 808/265/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року
у адміністративній справі № 808/265/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Міністерства оборони України відносно відмови у здійсненні розрахунку та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення згідно п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та зобов'язано Міністерство оборони України на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статей 1, 9 Житлового кодексу УРСР здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення ОСОБА_1 .
Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена Міністерством оборони України з підстав помилкового застосування норм матеріального права, зокрема, положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Житлового кодексу, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини, що призвело до постановлення у справі незаконного рішення в частині задоволення вимог позивача, яке просить скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що на час звільнення з військової служби у березні 1993 року за станом здоров'я позивач був забезпечений постійним житлом, і відповідно при звільненні з військової служби він не був особою, який потребує поліпшення житлових умов, а після звільнення ним жилої площі в Латвійській Республіці у зв'язку з переїздом до України, позивач не набув статусу особи військовослужбовця, який звільнився у зв'язку з реформуванням Збройних відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», внаслідок чого з 08 липня 1993 року перебуває на квартирному обліку позачергового отримання житла виконкому Люцеранської сільської ради Вільнянського району Запорізької області як воїн-афганець, офіцер звільнений в запас, та не перебуває на квартирному обліку Збройних Сил України, що й стало підставою для відповіді позивачу листом Міністерства оборони України від 23.12.2015 року № 30314/15/1442 та листом Головного КЕУ Збройних Сил України від 23.12.2015 року № 30314/15/1442 про відсутність підстав для надання грошової компенсації військовослужбовцям звільненим з військової служби в запас або відставку та перебуваючих на квартирному обліку у виконавчих органах місцевого самоврядування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 728
Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким було враховано не реалізоване ним право на безоплатне отримання житла або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення за рахунок держа ви та органів місцевого самоврядування, та постановлені за його зверненнями рішення судів, які набрали законної сили та в яких зазначалося про право на отримання житла або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а також про те, що органи місцевого самоврядування, на відміну від центрального органу виконавчої влади, не уповноваже ні державою надавати компенсацію військовослужбовцям та особам звільненим з військової служби за належне для отримання жиле приміщення, і тому на них не може бути покладено обов'язок з компенсації вартості належного для отримання жилого приміщення, що не позбавляє пра во звернутися за отриманням такої компенсації відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 728 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Вказує, що він підпадає під дію зазначеного Порядку, як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 і більше років, звільнений з війсь кової служби в запас або у відставку за станом здоров'я, та який відповідно до законодавства потребує поліпшення житлових умов і не використав право на безоплатну приватизацію житла, та подав перелік необхідних документів для отримання грошової компенсації.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягає на її задоволенні, а позивача підтримав свої заперечення проти апеляційної скарги вказуючи на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як військовослужбовець в запасі, маючи право на грошову компенсацію за належне для отримання жилого приміщення відповідно до вимог п.8 ст.1 Закону України Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статей 1, 9 Житлового кодексу, неодноразово звертався до органів Міністерства оборони України з вимогою роз'яснення питання відносно квартирного обліку і забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, проте відповідач не повідомляв його про умову забезпечення жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне йому для отримання жиле приміщення, якою є знаходження на обліку у військовому комісаріаті, а комісаріат у своїх листах вказував, що щорічно здійснює запит до виконавчих органів місцевого самоврядування про надання списків офіцерів запасу, які стоять на квартирному обліку у виконавчих органах, тим самим здійснюючи контроль з боку військового комісаріату.
При цьому, спираючись на судові рішення, які набрали законної сили та якими встановлено, що органи місцевого самоврядування, на відміну від центрального органу виконавчої влади, не уповноважені державою надавати компенсацію військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення, а тому на них не може бути покладено обов'язок з компенсації позивачу вартості належного для отримання жилого приміщення, що не позбавляє позивача звернутися за отриманням такої компенсації відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, суд першої інстанції з огляду на подання позивачем до Міністерства оборони України заяви про отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, до якої додав всі перелічені у пункті 11 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян" (далі - Порядок №728) необхідні документи, дійшов висновку, що жодний нормативно-правовий акт, який врегульовує спірні правовідносини, не містить застережень стосовно обставин, на які вказує Міноборони, і які могли б бути підставою для незабезпечення позивача, військовослужбовця у відставці, житлом або за бажанням грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення.
Таким чинном, задовольняючи частково позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено житлові права позивача, оскільки були наявні всі передумови для постановки позивача на квартирний облік, як особи, що була звільнена зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, відповідачем по справі не було належним чином роз'яснено його права, а факт перебування позивача на квартирному обліку в органах місцевого самоврядування не позбавляє його права на отримання від Міністерства оборони України грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в Порядку №728.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитися, оскільки право на одержання відповідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 778 Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - Порядок № 778) грошової компенсації виникає у військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, за умови надходження черги для отримання житла, проте, черга позивача на отримання житлового приміщення не надійшла, відповідно він немає права на грошову компенсацію.
Питання соціального захисту військовослужбовців регулюються правовими нормами спеціального законодавства України, в тому числі Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 9 статті 12 вищевказаного Закону (в редакції із змінами внесеними Законом № 1510-VІ від 11.06.2009 р.) передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Статтею 48-1 ЖК України визначено, що порядок та розміри надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабинетом Міністрів України.
Судом першої інстанції не враховано, що право на одержання грошової компенсації у військовослужбовців, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, виникає за умови надходження черги військовослужбовця для отримання житла. Тобто, лише при надходженні черги військовослужбовця для отримання житла у нього існує альтернатива вибору щодо отримання житла або за бажанням отримання грошової компенсації.
Отже, чинним законодавством передбачено, що право у військовослужбовця на одержання грошової компенсації виникатиме тоді, коли підійде черга на отримання житла, оскільки згідно п.п. 31, 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081, житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством. Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців житловими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Житлового кодексу УРСР та п. 38 Правил Обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень в Українській РСР, жилі приміщення тим, хто перебуває на квартирному обліку, надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Аналіз зазначених положень нормативно-правових актів дає підстав вважати помилковими твердження позивача про його право на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у зв'язку з закінченням визначеного п.14 ч.1 ст.12 та п.18 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» строку, протягом якого держава зобов'язана забеспечити особу житлом, оскільки військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення лише у випадку надходження черги на отримання житла.
Як встановлено за матеріалами справи, ОСОБА_1 з 08.07.1993 року до наступного часу перебуває на квартирному обліку позачергового отримання житла, як військовослужбовець (воїн афганець) звільнений в запас, який ведеться Люцернянською сільрадою Вільнянського району Запорізької області (а.с.18).
Судовою колегією встановлено, що станом на день подання позову у цій справі та розгляду судом даної адміністративної справи по суті, черга позивача на отримання житлового приміщення не надійшла у зв'язку з тим, що в період з 1993 року по 2012 рік багатоквартирне житло і індивідуальні житлові будинки Люцернянською сільрадою за бюджетні кошти не будувались, придбання житла не здійснювалось (а.с.39), але й зазначені обставини не можуть слугувати підставою для виникнення у позивача права на грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, оскільки Порядком № 728 чітко визначено, що право на отримання компенсації виникає лише у тих осіб, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році (п.10)
Відповідно до вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у позивача відсутні законні підстави для одержання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Крім того, судова колегія звертає увагу позивача на позицію Міністерства оборони України про відсутність правових підстав для виплати йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до Порядок № 778 у зв'язку з його перебуванням на квартирному обліку у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, що відповідно на думку апеляційного суду вимагає від позивача упорядкувати свої правовідносини з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України в частині формування його облікової справи квартирно-експлуатаційною частиною відповідного району, та внесення його до узагальненого списку осіб, що перебувають на обліку, які знаходяться у ГКЕУ ЗС України. Не вирішення зазначених спірних питань, позивач навіть при настанні його черги на отримання житлового приміщення по квартирному обліку у виконкомі Люцернянської сільради Вільнянського району Запорізької області, буде позбавлений можливості отримати відповідно до Порядок № 778 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову до Міністерства оборони України - в повному обсязі
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський