27 липня 2016 р.Справа № 554/3953/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.06.2016р. по справі № 554/3953/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19.05.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави зї позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту - Полтавське УПФУ Полтавської області, відповідач), в якому просив суд визнати неправомірними дії Полтавського УПФУ Полтавської області щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати його у розмірі 86 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.05.2016 року згідно довідки господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року № 10-11/630-16 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2016 року по справі № 554/3953/16-а, прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання.
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 в розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 01.05.2016 року, з урахуванням довідки господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року № 10-11/630-16 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2016 року по справі № 554/3953/16-а, винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наголошує на тому, що ОСОБА_1 не звертався до Полтавського УПФУ Полтавської області із заявою встановленого зразка, як це передбачено Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами Пенсійного фонду, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.03.2008 р. № 200/14891. На звернення позивача була надана відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян», рішення про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідачем не приймалось. З посиланням на ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України № 213-VІІІ від 02.03.2015 року) зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Закону України № 3214-VІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово, на період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обмежено 10-ма прожитковими мінімумами. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно, зокрема, до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , а саме: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. З огляду на викладене, стверджує про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату від 10.05.2016 року № 10-11/630-16, виданої господарським судом Харківської області.
З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді господарського суду Полтавської області з 01.04.2004 року та з 17.12.2010 року відповідно постанови Верховної Ради України від 02.12.2010 року звільнений з посади у відставку і з цього часу отримує довічне грошове утримання, є інвалідом 2 групи безстроково (а.с.1,7-8).
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 10 вересня 2012 року у справі №2а-1622/879/2012 задоволено позов судді у відставці ОСОБА_1, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтаві щодо відмови йому в перерахуванні довічного грошового утримання неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 01.07.2012 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2013 року та ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 03 червня 2014 року, вищевказана постанова Октябрського районного суду м. Полтави була залишена без змін.
Згідно з довідкою господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року № 10-11/630-16, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 травня 2016 року склала 21750 грн.(а.с.7).
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, однак, листом № 55/Г-17 від 19.05.2016 р. у проведенні перерахунку було відмовлено, з посиланням на ч.4, ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213.
Не погодившись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій відповідача, зобов'язання Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати його у розмірі 86 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.05.2016 року згідно довідки господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року № 10-11/630-16 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з оглядуц на таке.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Як було встановлено частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання суддів у відставці безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати працюючих суддів відповідних судів.
Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
З 01.10.2011 року вступили в дію зміни до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 р. (далі по тексту - Закон № 3668-VІ), згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
В частині п'ятій цієї статті зазначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 р. частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 р. у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.11 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.06.2013 р. відновлено дію частини третьої та першого, другого, третього речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
В рішенні від 03.06.2013 р. Конституційний Суд України вказав на те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.
Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях № 5-рп/2002 від 20.03.02 р., № 19-рп/2004 від 01.12.04 р., № 8-рп/2005 від 11.10.05 р., № 10-рп/2008 від 22.05.08 р., зазначивши при цьому, що «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».
Одночасно Конституційний Суд України зазначив, «що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 р., за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)».
Як зазначено в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки № (2010) 12 від 17.11.2010 р., «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вказав, що з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 р. підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІІІ (далі по тексту - Закон № 192-VІІІ) Закон України «Про судоустрій і статус суддів викладено у новій редакції, у зв'язку з чим питання призначення і виплати пенсії або щомісячного довічного грошового утримання стала регулювати стаття 141 (а не 138) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції згідно із Законом № 192-VІІІ передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Однак, незважаючи на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 3-рп/2013 від 03.06.2013 р., Верховною радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 р. (далі по тексту - Закон № 213-VІІІ), якою внесено зміни до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, пунктом 17 Закону № 213-VІІІ частини третю - п'яту статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) викладено в такій редакції:
"3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.
5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.
Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Таким чином, змінами, внесеними до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом № 213-VІІІ, встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці порівняно з тим, яке було запроваджено законодавством до внесення таких змін та існувало на час набуття позивачем права на відставку - 80 відсотків від розміру суддівської винагороди працюючого судді, зі збільшенням на 2% за кожний рік роботи та не більше 90% суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VІІІ від 02.03.15 р. фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.
Крім того, пунктом 30 Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзаци перший і другий частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в такій редакції:
"5. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";
в абзаці четвертому цифри "2016" замінити цифрами "2017";
абзац шостий після речення першого доповнити новим реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в даному випадку позивач звернувся до Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області не із заявою про призначення йому щомісячного грошового утримання судді у відставці, а з питання проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.
Колегія суддів зазначає, що позивачеві було призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці 17.12.2010 року, тобто, до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
За приписами ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що новий розмір 60-відсотковий щомісячного грошового утримання судді у відставці від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та обмеження розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці 10-ма прожитковими мінімумами, що були встановлені Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, не можуть застосовуватись до щомісячних грошових утримань суддів у відставці, призначених до набрання чинності Законом № 213-VІІІ.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, маючи право на відставку станом на законодавче визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та збільшення цього утримання на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 %, і це право не може бути звужене або скасоване при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Таким чином, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідач повинен був керуватися нормами ст.138 країни «Про судоустрій і статус суддів» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII;
- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, у п. 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону N 2453.
Таким чином, положення частини третьої статті 141 Закону N 2453 у редакції Закону N 213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить частині першій статті 55, частині першій статті 126 Основного Закону України.
Здійснюючи аналіз положень першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону N 2453 в редакціях Закону N 213, Закону N 911 на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.
З огляду на викладене, Конституційний Суд України зазначив, що положення першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону N 2453 в редакціях Закону N 213, Закону N 911 щодо встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Крім того, Конституційний Суд України в п.6 мотивувальної частини вищезазначеного рішення констатував, що передбачене у пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону N 213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що визнання неконституційними зазначених норм ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ підтверджує обґрунтованість висновку суду першої та апеляційної інстанції про протиправність обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 розміром 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та 10-ма прожитковими мінімумами.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ч.4, ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ та приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року № 10-11/630-16 про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання 10-ма прожитковими мінімумами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.06.2016р. по справі № 554/3953/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає в силу ч.10 ст.183-2 КАС України.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В.