Справа № 755/11720/16-ц
Ухвала
"27" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,
при секретарі Фузік Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 15.03.2016 по справі № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
встановив:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 15.03.2016 по справі № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи заяву тим, що справа не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а тому третейський суд не мав права її розглядати.
В судове засідання представник заявника не з'явилася, однак надала письмові заперечення по справі, в яких заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та розглядати справу у її відсутність,.
В судове засідання представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не з'явився, однак надав заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, оскільки на його думку, заява є необґрунтованою, а заявником не надано жодних належних доказів.
Заінтересована особа - учасник судового розгляду ОСОБА_3 направив до суду заяву, в якій просив задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду та розглядати справу у його відсутність.
Відповідно до ч.2 ст.389-4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що про час і місце розгляду справи повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали даної справи, третейської справи, врахувавши письмові пояснення третейського суду, які приєднані до матеріалів справи, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2016 року по справі № 2175/15 у складі третейського суді ОСОБА_5 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1117528,93 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом в розмірі 11575,28 грн.
Частиною 2 п.1 статті 389-5 ЦПК України передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, зокрема з підстав, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Судом встановлено, що 07.05.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство "«Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 030.29-50/342-К, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 63175,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди.
Статтею 6 кредитного договору № 030.29-50/342-К від 07.05.2008 року, який укладено між сторонами спору, містять третейське застереження, яке за своїм змістом являється третейською угодою, в розумінні ст. 12 Закону України "Про третейські суди".
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року, який набрав чинності 12.03.2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, цивільно-правові відносини, що виникли між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору № 030.29-50/342-К від 07.05.2008 року в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчий кредит і на правовідносини, що виникають між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за даним договором під час його укладення і виконання поширюється дія вказаного Закону.
Таким чином, на дату укладення кредитного договору, який містить третейське застереження, Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) і третейське застереження, яке міститься у цьому договорі було укладено в порушення вимог п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», а отже справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 р. у справі № 6-64цс15 та постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-856цс15.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, розглянувши справу № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості вийшов за межі своє компетенції та розглянув справу не підвідомчу третейському суду.
З огляду на положення ст. 51 Закону України «Про третейські суди», якою визначені підстави для скасування рішень третейського суду, перелік яких є вичерпним, включає можливості скасування рішення третейського суду з підстав якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги зміст заявлених вимог, предмет спору та ухвалене третейським судом рішення, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 15.03.2016 по справі № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 12, 51 Закону України "Про третейські суди",Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 389-5 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 15.03.2016 по справі № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2016 року по справі № 2175/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - скасувати.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: