27.07.2016 Справа № 756/9406/16-ц
Справа № 756/9406/16-ц
Провадження №2-о/756/326/16
27 липня 2016 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у м. Києві, про встановлення факту смерті,
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту смерті.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що у квітні 2014 року померла донька заявника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Співробітником поліції було складено висновок про ненасильницьку смерть. Дитину було транспортовано до Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, заявник разом з чоловіком відмовились від розтину тіла дитини, оскільки дочка була тяжко хвора. Після чого дитину було похоронено. У видачі свідоцтва про смерть заявнику було відмовлено органами реєстрації актів цивільного стану, у зв'язку з відсутністю медичної довідки про причину смерті або лікарського свідоцтва про смерть. Заявник зазначає, що встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про смерть дитини та закриття кримінального провадження по факту смерті.
За таких обставин, заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що сталася 04 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язати органи РАЦСУ видати свідоцтво про смерть ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З матеріалів, долучених до заяви, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження від 04 квітня 2014 року.
Згідно з висновком щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання від 04 квітня 2016 року до Обухівського ВП по спеціальній лінії «102» надійшло повідомлення про виявлення трупа ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час поверхневого огляду слідів насильницької смерті та тілесних ушкоджень не виявлено.
Відповідно до карти виїзду екстреної медичної допомоги № 28А від 04 квітня 2016 року бригадою ЕМД встановлено попередній діагноз «біологічна смерть до приїзду», код МКХ-Х - R96.
За приписами п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; тощо.
Відповідно до п.п. 2.2 - 2.4 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 серпня 2006 р. N 545, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.
У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.
Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті.
Як убачається з матеріалів, долучених до заяви про встановлення факту смерті, після складення співробітником поліції висновку щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання тіло померлої дитини було направлено для проведення судово-медичної експертизи до КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», де батьки дитини прийняли рішення щодо відмови від розтину тіла, самовільно забрали тіло дитини та поховали на кладовищі без оформлення лікарського свідоцтва про смерть. В Обухівському районі Київської області, де сталася смерть дитини, ОСОБА_2 на диспансерному обліку не перебувала, щодо неї відсутня будь-яка медична документація. Відтак, лікарське свідоцтво про смерть не може бути видано лікувально-профілактичними закладами Обухівського району та КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи». Такі факти викладені у листі Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації від 28 квітня 2016 року № 1-104-719.
Заявник зазначає, що по факту смерті дитини відкрито кримінальне провадження. Встановлення факту, що має юридичне значення, також необхідно для закриття такого провадження.
В актовому записі про смерть органом реєстрації актів цивільного стану зазначається причина смерті, яка має бути зазначена у лікарському свідоцтві про смерть. В порядку окремого провадження судом не може бути встановлена причина смерті. Причина смерті особи у даному випадку має встановлюватись в рамках кримінального провадження, відкритого за фактом смерті дитини, оскільки така причина безпосередньо впливає на наявність події та складу злочину.
Враховуючи вищевикладене, із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті вбачається спір про право.
За приписами ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Враховуючи вищенаведене, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Керуючись ст. 256 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у м. Києві, про встановлення факту смерті.
Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою.
Копію ухвали з заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка звернулась з нею до суду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя О.І. Шумейко