Справа №639/5334/16-к
Провадження №1-в/639/1733/16
21 липня 2016 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника Холодногірської виправної колонії №18 - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м?яким покаранням відповідно до ст.82 КК України у відношенні засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Блистова Н-Сіверського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 23.04.2013 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.06.2013 року вирок залишено без змін, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м?яким покаранням, відповідно до ст.82 КК України.
Під час судового засідання засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали внесене клопотання, просили суд прийняти рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м?яким, посилаючись на той факт, що засуджений за час відбуття покарання в Холодногірській виправній колонії №18 зарекомендував себе з позитивного боку, був працевлаштований на виробництві в установі та має 3 заохочення, стягнень не має вину визнав повністю, цивільних позовів чи судових витрат за вироком суду не має.
Представник Холодногірської виправної колонії №18 та прокурор проти задоволення клопотання заперечували, пославшись на відсутність правових підстав для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно вироку Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.04.2013 року ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.05.2016 року засудженому ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 04.02.2013 року по 26.06.2013 року в строк відбування покарання, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.
Початок строку покарання - 04.02.2013 року. Кінець строку - 12.09.2019 року.
З характеристики засудженого ОСОБА_6 від 20.07.2016 року встановлено, що за час відбування покарання у Чернігівському слідчому ізоляторі він характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав. З 15.08.2013 року відбуває покарання у Холодногірській виправній колонії (№18). Для стимулювання правослухняної поведінки 3 (три) рази був заохочений правами представників адміністрації установи, але на даний час має 1 (одне) стягнення за порушення режиму тримання, яке не погашено.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з персоналом, але при цьому потребує додаткового контролю. До виконання робіт з благоустрою території установи ставиться посередньо. Не завжди приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів якими користується. Дотримується вимог пожежної безпеки та безпеки праці.
Відповідно до ст.123 КВК України, засуджений ОСОБА_6 приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації якої ставиться посередньо. Підтримує родинні стосунки з сестрами шляхом листування, іноді отримує від них посилки - соціальні зв'язки слабкі. Вину у скоєному злочині визнав.
Вимогами ч.3 ст.82 КК України встановлено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці і добросовісно виконує трудові обов'язки, що проявляється у покращенні кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищенні виробничої кваліфікації, додержанні правил охорони праці та техніки безпеки.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину за ч.2 ст.121 КК України, який є тяжким умисним злочином, оскільки засуджений за допущене порушення вимог режиму має 1 (одне) стягнення, яке не знято чи не погашено, після чого ним не було отримано жодного заохочення, тому суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_6 на даний час не став на шлях виправлення, у зв'язку з чим не має підстав для застосування до нього вимог ст.82 КК України та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.82 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до ст.82 КК України - відмовити.
Згідно вимог ч.6 ст.539 КПК України роз'яснити засудженому, що повторне звернення з приводу цього самого питання може мати місце не раніше як через 1 (один) рік з дня прийняття рішення про відмову.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення шляхом, подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова, а для засудженого - з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 22.07.2016 року.
Суддя ОСОБА_1