Справа № 340/549/15-к
Провадження № 11-кп/779/291/2016
Категорія ч. 1 ст. 389 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
26 липня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : ОСОБА_2
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України за її апеляційною скаргою на вирок Верховинського районного суду від 30 березня 2016 року, з участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_6 ,
Обвинувачена в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Верховинського районного суду від 30 березня 2016 року та постановити новий вирок, яким її виправдати.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона будучи засудженою вироком Верховинського районного суду від 06.03.2015 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 510 грн. від його сплати ухилилась. Її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 389 КК України з призначенням покарання у виді одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. На підставі ст. 76 КК України на неї покладено певні обов'язки.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачена вважає, що вирок суду першої інстанції відносно неї є упередженим і необгрунтованим, а відкрите відносно неї кримінальне провадження бездоказове, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, також допущено істотне порушення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. Свою позицію мотивує тим, що під час досудового та судового слідства було грубо порушено її право на захист, оскільки не роз'яснено право на можливість отримання безоплатної вторинної допомоги, судом необгрунтовано та без жодних доказів було підтверджено правову кваліфікацію злочину, визначену РВ УМВС України та засуджено її за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України, при тому що склад даного злочину відсутній, оскільки в неї не було прямого умислу на вчинення даного злочину, а штраф не сплачувала лише тому, що не мала такої фінансової можливості.
Суд першої інстанції встановив, що згідно вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 510 грн. Вирок вступив в законну силу 06.04.2015 року. 10 квітня 2015 року засудженій ОСОБА_6 було вручено зобов'язання про сплату цього штрафу у місячний термін, тобто до 06.05.2015 року та одночасно її повідомлено про необхідність представити в суд оригінал документу про його сплату. Протягом встановленого строку ОСОБА_6 не виконала рішення суду та не сплатила у вказаний термін цей штраф, внаслідок чого її було засуджено до покарання у виді одного року обмеження волі із застосуванням статті 75 КК України.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 свої апеляційні вимоги змінила, просила звільнити її від відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_6 , яка підтримала доводи поданої нею апеляційної скарги у зміненому вигляді і просила звільнити її від покарання, прокурора, який погодився з цією апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки правильність кваліфікації та обставини вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_6 у її зміненій апеляційній скарзі не оспорюються, тому вони апеляційною інстанцією не перевіряються.
Ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і в частині призначення покарання.
Згідно ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_6 злочин, за який її засуджено є злочином невеликої тяжкості.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи загального захворювання ( а.с. 100), на своєму утриманні має троє неповнолітніх дітей ( а.с. 96), що штраф в розмірі 510 грн. нею сплачено ( а.с.73), вчинений нею злочин є невеликої тяжкості, колегія суддів приходить до висновку, що вона не є суспільно небезпечною особою, а тому її слід звільнити від відбування призначеного їй покарання за вироком Верховинського районного суду від 30 березня 2016 року.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 у зміненому вигляді задовольнити.
ОСОБА_6 від відбування призначеного за вироком Верховинського районного суду від 30 березня 2016 року покарання у виді одного року обмеження волі звільнити на підставі ч. 4 ст. 74 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4