ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2016Справа №922/1872/16
За позовом приватного акціонерного товариства "МЖК Інтернаціоналіст"
до 1) Харківського регіонального відділення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Ткаченко Є.А.(дов. від 06.05.2016)
Від відповідача-1 не прибув
Від відповідача-2 Сотнікова І.В.(дов. від 22.06.2016)
Від третьої особи не прибув
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод в користуванні майном, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору банківського рахунку № 26004001119365 від 26.12.2012 у розмірі 263 840,64 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2016 порушено провадження у справі №922/1872/16 та призначено до розгляду на 07.07.2016.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 07.07.2016 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання 07.07.2016 прибули представники відповідачів та дали пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 21.07.2016.
Представники позивача та відповідача-2 з'явилися в судове засідання 21.07.2016, надали пояснення по суті справи.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач-2 заперечував проти позову з тих підстав, що оскільки на підставі рішення Правління Національного банку України від 2 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 3 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», то задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зокрема, згідно статті 45 Закону про СГВФО протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 21.07.2016 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Місцезнаходження відповідача-1 за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем-1 та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач-1 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.12.2012 між приватним акціонерним товариством "МЖК Інтернаціоналіст" (далі позивач, клієнт) та Харківським регіональним відділенням публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"(далі відповідач-1, банк) укладено договір банківського рахунку юридичної особи № 26004001119365 з наступними змінами та доповненнями(далі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами Банку.
Згідно з умовами Договору Банк зобов'язується належним чином виконувати комплексне обслуговування Клієнта, своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів НБУ.
02.10.2013 ПрАТ «МЖК Інтернаціоналіст» укладено Договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства по виплаті заробітної плати з використанням платіжних карток № 2370 (далі - Договір № 2370) з ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Харківського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик».
Відповідно до умов п. 1.1 Договору № 2370 Банк надає Організації послуги по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України для працівників Організації, в безготівковому порядку на поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів для проведення розрахунків з використання платіжної картки (на далі за текстом - ПР) на умовах, вказаних у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору № 2370 Банк зобов'язується здійснювати зарахування коштів на ПР працівників впродовж 1 (одного) робочого дня після виконання Організацією зобов'язань, визначених в п.п. 2.1.5 та 2.1.6.
Згідно з п. 3.3 Договору № 2370 Банк несе відповідальність за своєчасне таабо коректне зарахування коштів перерахованих організацією на виконання цього Договору.
Як свідчать матеріали справи, 04.04.2016 позивачем було надано відповідачеві-1 платіжні доручення №№ 257, 258, 259 на оплату податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору на загальну суму 21 407,62 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сім гривень 62 копійки).
Також, цього ж дня позивачем, попередньо виконавши умови п. 2.1.5 та п. 2.1.6. Договору № 2370 (перераховано кошти на транзитний рахунок Банку, надано Банку відповідну Зведену відомість), надано відповідачеві-1 платіжні доручення № № 261, 262 на перерахування заробітної платні працівникам ПрАТ «МЖК Інтернаціоналіст» за другу половину березня 2016 року на загальну суму 43 650,76 грн. (сорок три тисячі шістсот п'ятдесят гривень 76 копійок).
Однак, 04.04.2016 відповідачем-1 не виконано розпорядження позивача за вказаними платіжними дорученнями.
Тобто, відповідач-1 04.04.2016 прийняв платіжні доручення від свого клієнта та не завершив банківську операцію з переказу коштів банку отримувача та переказу коштів на поточні рахунки працівників клієнта.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.
Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Нормами частини 1, 3 статті 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.
Пунктом 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Правлінням Національного банку України № 234 від 05.04.2016 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 463 від 05.04.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням у ПАТ "КБ "Хрещатик" запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенко Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 913 від 03.06.2016, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Враховуючи вищенаведені положення, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням, а позивач є кредитором Банку.
На даний час у ПАТ "КБ "Хрещатик" відсутня можливість здійснити перерахування грошових коштів з рахунку позивача, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до пунктів першого та другого частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відтак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація.
У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів, в тому числі у зв'язку із закриттям рахунку, з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача та заяв про перерахування залишку коштів на рахунках.
Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про перерахування коштів в загальній сумі 65 058,38 грн. не підлягають задоволенню. При цьому суд звертає увагу позивача на те, що позивач може захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "МЖК Інтернаціоналіст" - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення 26.07.2016