ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.06.2016Справа №910/8004/16
За позовом Компанії «СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» (STAHER INVESTMENTS LIMITED)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРГАЗ»
про стягнення 965 895 436,17 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Керімов Р.Р. - за довіреністю від 28.03.2016 року;
від відповідача: не з'явилися.
Компанія "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STAHER INVESTMENTS LIMITED) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРГАЗ" про стягнення 965 895 436,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ПГ/13-01 постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу від 19.02.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 526 623 577,38 грн. - основного боргу, 115 998 710,21 грн. - пені, 31 523 687,34 грн. - 3% річних, 291 749 461,24 грн. - інфляційних втрат, 206 700,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 31.05.2016 року.
18.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представник позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 526 623 577,38 грн. - основного боргу, 115 998 710,21 грн. - пені, 47 328 714,15 грн. - 3% річних, 349 151 431,16 грн. - інфляційних втрат, 206 700,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, відкладено розгляд справи на 22.06.2016 року.
В судове засідання 22.06.2016 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 06.05.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2016 року збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
19.02.2013 року між Приватним акціонерним товариством «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» (далі по тексту - продавець, ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРГАЗ» (далі по тексту - покупець, відповідач, ТОВ «ЛІДЕРГАЗ») укладено Договір №ПГ/13-01 постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Продавець зобов'язується шляхом постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 1 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 380 000,0 тис. куб. м (триста вісімдесят мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч кубічних метрів).
Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м природного газу на момент укладення цього договору у разі передачі імпортованого газу у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях (ГВС), які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему складає 3 222,60 гривні (три тисячі двісті двадцять дві гривні 60 копійок) без урахування податку на додану вартість. До сплати ціна за 1000 куб. м природного газу - 3 222,60 гривні (три тисячі двісті двадцять дві гривні 60 копійок), крім того ПДВ - 20% (644,52 гривні (шістсот сорок чотири гривні 52 копійки)), усього з ПДВ - 3 867,12 гривень (три тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 12 копійок). Ціна за 1000 куб. м природного газу на момент укладення цього договору у разі передачі газу в підземних сховищах газу (ПСГ) складає 3 206,10 гривні (три тисячі двісті шість гривень 10 копійок) без урахування податку на додану вартість. До сплати ціна за 1000 куб. м природного газу - 3 206,10 гривні (три тисячі двісті шість гривень 10 копійок), крім того ПДВ - 20% (641,22 гривні (шістсот сорок одна гривня 22 копійки)), усього з ПДВ - 3 847,32 гривень (три тисячі вісімсот сорок сім гривень 32 копійки).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що оплата за фактично переданий газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому підписано акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
На виконання умов Договору, в обумовлений п. 2.1. Договору період, ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» передало, а ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» (відповідач) прийняло природний газ в об'ємі 380 000 000,00 куб.м. на загальну суму 1 469 505 600,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі фактичних обсягів природного газу:
- в березні 2013 року - 200 000 000,00 куб.м. на суму 773 424 000,00 грн.;
- в квітні 2013 року -180 000 000,00 куб.м. на суму 696 081 600,00 грн.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».
Відповідач розрахувався частково за отриманий природний газ в розмірі 242 882 022,62 грн., 1 226 623 577,38 грн. залишились не сплачені.
18.09.2013 року між ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» (Кредитор), ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» (відповідач, первісний боржник) та ТОВ «Західна нафтогазова компанія» (новий боржник) укладено Договір №ПГ/13-02 про переведення боргу (далі по тексу - Договір №ПГ/13-02 про переведення боргу), за умовами якого (п. 1.1. Договору №ПГ/13-02 про переведення боргу) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу №ПГ/13-01 від 19.02.2013 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, у розмірі 700 000 000,00 (сімсот мільйонів гривень 00 копійок) гривень та зобов'язується сплатити Новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Договору (надалі іменується "Основний договір"), і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором.
На підставі Договору №ПГ/13-02 про переведення боргу заборгованість відповідача перед ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» зменшилась на 700 000 000,00 грн., та стала 526 623 577,38 грн. (1 226 623 577,38 грн. - 700 000 000,00 грн. = 526 623 577,38 грн.).
29.04.2014 року між ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» (Кредитор) та Компанією «ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (новий кредитор) укладено Договір №ПГ-14/05 про відступлення права вимоги (далі по тексту - Договір №ПГ-14/05 про відступлення права вимоги), за умовами якого (п. 1.1. Договору №ПГ-14/05 про відступлення права вимоги) Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає права вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІДЕРГАЗ» (далі - Боржник) за Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу №ПГ/13-01 від 19.02.2013 року, укладеним між Кредитором та Боржником, визначені в пункті 1.2 цього Договору.
Згідно з п.1.2. Договору №ПГ-14/05 про відступлення права вимоги, за цим Договором передаються право вимоги оплати основної заборгованості (право вимоги оплати вартості природного газу) за Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу № ПГ/ІЗ- 01 від 19.02.2013 року (надалі - Основний договір) в розмірі 526 623 577,38 (п'ятсот двадцять шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень38 копійок) гривні на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
30.04.2014 року між Компанією «ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (кредитор) та Компанією «СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» (далі по тексту - позивач, новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №3 (далі по тексту - Догові про відступлення права вимоги №3), за умовами якого (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги №3) Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає права вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІДЕРГАЗ» (далі - Боржник) за Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу №ПГ/13- 01 від 19.02.2013 року, та на підставі Договору №ПГ-14/05 про відступлення права вимоги від 29.04.2014 визначені в пункті 1.2 цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги №3, За цим Договором передаються право вимоги оплати основної заборгованості (право вимоги оплати вартості природного газу) за Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу природного газу №ПГ/13-01 від 19.02.2013 року (надалі - Основний Договір) в розмірі 526 623 577,38 (п'ятсот двадцять шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят сім гривеиь38 копійок) гривні на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем (як новим кредитором за Догові про відступлення права вимоги №3) виникла заборгованість в розмірі 526 623 577,38 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підпунктами 3 та 7 пункту 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
- дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
Враховуючи те, що ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» (Відповідач) має місцезнаходження в Україні та зареєстрований за адресою: 03138, м. Київ, вул. Сумська, 3; а також те, що подія порушення господарського зобов'язання, що стала підставою для подання даного позову мала місце на території України, справа по розгляду даного спору підсудна національним судам України, зокрема Господарському суду м. Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» взяті на себе зобов'язання виконало належним чином, поставило та передало у власність відповідачу природний газ за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив в повному обсязі на користь ПрАТ СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» вартість природного газу в розмірі 526 623 577,38 грн., а до позивача (на підставі Договору про відступлення права вимоги №3) перейшло право вимоги у відповідача грошових коштів за Договором в розмірі 526 623 577,38 грн., в зв'язку з чим відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 526 623 577,38 грн.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 526 623 577,38 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 7.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 115 998 710,21 грн.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 115 998 710,21 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 47 328 714,15 грн. - 3% річних, 349 151 431,16 грн. - інфляційних втрат
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 31 523 687,34 грн. - 3% річних, 291 749 461,24 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРГАЗ» (03138, м. Київ, ВУЛИЦЯ СУМСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 36885099) на користь Компанії «СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» (реєстраційний номер: НЕ 190410; Ко, 11. Антуполі, п/с 2302,Нікосія, Кіпр (Ko, 11, Anthoupoli, P.C. 2302, Nicosia, Cyprus)) 526 623 577 (п'ятсот двадцять шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 38 коп. - основного боргу, 115 998 710 (сто п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот десять) грн. 21 коп. - пені, 47 328 714 (сорок сім мільйонів триста двадцять вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 15 коп. - 3% річних, 349 151 431 (триста сорок дев'ять мільйонів сто п'ятдесят одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.07.2016 року.