ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.06.2016Справа №910/17698/15
За позовом Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елай"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Докас"
про розірвання договору
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Кирик В.К. (за довіреністю);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: Клименко М.С., Приходько А.С. (за довіреністю).
В судовому засіданні 22 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
В липні 2015 року ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Елай" (далі - відповідача) про розірвання договору купівлі-продажу нежилого будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв.м. по вул. Рейтарській у місті Києві, укладеного 18.04.2003 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем.
Позовні вимоги обґрунтовані ч. 2 ст. 651 та ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Третя особа (залучено при першому розгляді у суді першої інстанції) звернулась до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечувала.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/17689/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року, у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведення позивачем належними та достатніми доказами факту істотного порушення відповідачем, як покупцем, умов спірного договору щодо оплати повної вартості придбаного у позивача нерухомого майна, а також настання істотної зміни обставин, якими сторони спору керувалися при його укладенні, як підстав для розірвання оспорюваного правочину в судовому порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі №910/17698/15 скасовано.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.04.2016 року справу № 910/17698/15 передано судді Цюкалу Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 року суддею Цюкало Ю.В. справу №910/17698/15 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.05.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року розгляд справи відкладено на 30.05.2016 року.
У судове засідання, призначене на 30.05.2016 року, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання з'явились, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 22.06.2016 року.
23.09.2015 року через канцелярію до суду від третьої особи надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом, оскільки на підставі ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третю особу, суд, -
18.04.2003 року між Закритим акціонерним товариством "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець продав, а покупець придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б (надалі - об'єкт).
Згідно з п. 1.3. Договору вартість об'єкту згідно з протоколом узгодження договірної ціни, укладеному сторонами 18.04.2003 року, становить 360 000,00 грн.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцю за придбаний обєкт 360 000,00 грн. у наступному порядку: суму 130 000,00 грн. у триденний строк з дня підписання сторонами договору; суму 230 000,00 грн. у триденний строк з дня настання підстави, зазначеної у абз. 2 п. 3.3. договору (п. 3.1. Договору).
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що підставами здійснення перерахування сум, зазначених у п. 3.1. договору є: для суми у розмірі 130 000,00 грн. підписаний і належним чином оформлений договір, для суми 230 000,00 грн. - надання покупцем примірнику договору № 712 від 03.12.2000 року, укладеного між РК ФДМУ по м. Києву та продавцем, з відмітками Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт віл фонду до продавця на ньому, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок продавця з фондом за приватизований об'єкт.
Покупцем було частково оплачено вартість об'єкту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2003 року у справі № 36/412 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" право власності на нежитловий будинок № 18 Б площею 211,90 кв.м. по вул. Рейтарській у м. Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2003 року у справі № 36/549 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елай" зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видати відповідачу реєстраційне посвідчення на нежитловий будинок площею 211,90 кв.м. по вул. Рейтарській у м. Києві.
Власником нежилого будинку загальною площею 211,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б, станом на день розгляду спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Докас", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивач стверджує, що несплата відповідачем вартості нежилого будинку за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року у повному обсязі призвело до виникнення податкового зобов'язання, яке стало підставою для до порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект", тобто вказаний договір підлягає розірванню на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Оцінивши в наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції, чинній на момент укладення договору) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року в редакції, чинній на момент укладення договору).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України наведений нормативно-правовий акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тобто, до правовідносини між сторонами за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення вказаного закону застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З системного аналізу ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України вбачається, що можливість розірвання договору пов'язано безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених у вказаній правовій нормі, при істотній зміні обставин
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі №3-47гс11 від 23.05.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2005 року на підставі заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва порушено провадження у справі №15/238-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект".
У заяві Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання позивача банкрутом зазначено про наявність у останнього безспірної податкової заборгованості в розмірі 139 204,37 грн., на підтвердження чого надано, зокрема, акт №10/26-20/25281566 від 27.01.2004 року про результати позапланової документальної перевірки підприємства Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при реалізації нерухомого майна за червень 2003 року, в якому вказано, що позивачем занижено свої податкові зобов'язання та не відображено у податковому обліку факт виникнення обов'язку з внесення податків, що виникли внаслідок відчуження нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18 Б площею 211,90 кв.м.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів погіршення фінансового становища та виникнення у позивача додаткових зобов'язань, які призвели до банкрутства внаслідок укладання 18.04.2003 року між Закритим акціонерним товариством "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивачем не доведено, існування 4 умов зазначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що спростовує твердження позивача про наявність підстав для розірвання Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року.
Щодо тверджень позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язання по повній оплаті вартості майна за договором, що є підставою для розірвання правочину, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, договір, на який міститься посилання у п. 3.3 Договору, був укладений 03.10.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" (покупець).
За умовами договору №712 від 03.10.2000 року продавець продав, а покупець придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Рейтарська, 18, літера Б.
Відповідно до зазначеного договору позивач, як покупець, зобов'язаний був сплатити на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву грошові кошти в сумі 358 800,00 грн.
Отже, договір №712 від 03.10.2000 року і докази його належного виконання мали ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Судом відхиляються твердження позивача про те, що вказані документи були у ТОВ "Елай" на підставі довіреності, що була видана останньому ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект", оскільки відповідними доказами не підтверджуються.
Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2003 року у справі № 36/412 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" право власності на нежитловий будинок № 18 Б площею 211,90 кв.м. по вул. Рейтарській у м. Києві.
Цим же рішенням встановлено відсутність доказів, що підтверджували б передання ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" ТОВ "Елай" документів, які засвідчили б факт розрахунків з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Суд не приймає надані позивачем банківські виписки в якості належного доказу розрахунків з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за договором № 712 від 03.10.2000 року.
Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з п. 2.2. постанови №1 8 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. При цьому, копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Одночасно, згідно з вимогами згаданого вище Національного стандарту України відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.
Разом з тим, вказані банківські виписки не завірені у відповідності до Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом №55 від 07.04.2003 року Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, тобто підстави приймати наведені документи в якості належного доказу здійснення позивачем розрахунків з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за договором №712 від 03.10.2000 року відсутні.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факт настання строку виконання зобов'язання за п. 3.3. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 року щодо оплати у розмірі 230 000,00 грн. частини вартості нежилого будинку загальною площею 211,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б, судом відхиляються твердження позивача про наявність підстав для розірвання вказаного договору на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Київський проектно-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» про розірвання Договору купівлі-продажу нежилого будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв.м. по вул. Рейтарській у місті Києві, укладеного 18.04.2003 року між Закритим акціонерним товариством «Київський проектно-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елай» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 04.07.2016 року.
Суддя Ю.В. Цюкало