[1]
22 липня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Мазурик О.Ф., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом Споживчого товариства «Діамед» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, -
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року відкрито провадження у вищевказаній справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на недотримання правил підсудності при відкритті провадження у справі судом першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вже звертався до суду з апеляційними скаргами на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року.
Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2015, 18.03.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року.
Частиною 4 ст. 297 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи наявність ухвал про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року з урахуванням положень ч. 4 ст. 297 ЦПК України, згідно яких повторне оскарження однієї і тієї ж ухвали не допускається, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом Споживчого товариства «Діамед» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Суддя:
Справа № 759/21939/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11160/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Мазур І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.