У Х В А Л А [1]
21 липня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Мазурик О.Ф., перевіривши відповідність вимогам ст. 295, 297 ЦПК України у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року позов задоволено.
04 липня 2016 року, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідач звернувся з апеляційної скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року майже через шість років після його ухвалення - 04 липня 2016 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що про існування судового рішення дізнався випадково 22.06.2016.
Суд вважає, що зазначені апелянтом причини пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою є неповажними з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року відповідач та його представник знайомилися з матеріалами справи (том 2 а.с. 50) та отримували копії технічного звукозапису (том 2 а.с. 76), що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового рішення.
В червні 2014 року ОСОБА_2 звертався до суду з заявою про визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звертався до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Судом першої інстанції неодноразово направлялись судові виклики -повідомлення на адресу відповідача, вказану в матеріалах справи, як місце реєстрації. Матеріали справи не містять заяви про зміну адреси для листування.
Ураховуючи наведене, та, оскільки справа переглядалась судами неодноразово, суд критично сприймає пояснення апелянта, що йому не було відомо про ухвалене рішення, враховуючи, що відповідачу було відомо про наявність спору у суді.
Крім того, слід зазначити, що факт отримання рішення апелянтом не має правового значення для вирішення питання чи була особа обізнана про наявність судового рішення та чи скористалась своїми правом на апеляційне оскарження.
Законодавцем у статті 27 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 був обізнаний про наявність спору у суді, вказані у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини, а саме, що йому стало відомо про наявність судового рішення лише в червні 2016 року, суд визнає неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, апелянту необхідно протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали звернутися до апеляційного суду із обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій мають бути зазначені причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року та зазначити інші підстави та докази, що підтверджують наявність поважних причин його пропуску.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення виявлених судом недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 121, 295, 297 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року - залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя:
Справа № 2-454/10
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10948/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.