Справа № 755/7452/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9764/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Горбачовій В.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання.
Позивач звертаючись в квітні 2014 року до суду з вищевказаним позовом ставив питання про розірвання договору довічного утримання від 16 березня 2016 року, укладеного з ОСОБА_6 з підстав ненадання ОСОБА_7 згоди на укладення договору довічного утримання як його дружиною та як співвласником квартири, яка була передана ним відповідачу за договором. А також з підстав того, що щомісячне матеріальне забезпечення у розмірі 800 гривень ( за умовами договору довічного утримання) не відповідає розміру прожиткового мінімуму. Також має місце невідповідність вказаної у договорі вартості квартири ( значне заниження) до її фактичної ринкової вартості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання щодо його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Так судом при розгляді справи було встановлено 16 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 395.
Відповідно до умов договору довічного утримання ОСОБА_5 ( відчужував) передав у власність, а ОСОБА_6 ( набувач) отримала у власність квартиру АДРЕСА_1, взамін чого зобов'язувалась забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
Пунктом 7 договору довічного утримання передбачено, що ОСОБА_6 зобов'язується довічно утримувати ОСОБА_5, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення його життєвих потреб. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з одноразового платежу у розмірі 50 000 гривень та щомісячних платежів у розмірі 800 гривень на місяць. Сторони домовилися, що щомісячне грошове утримання буде надаватися відчужувану шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог щодо невиконання відповідачем умов договору довічного утримання, які б давали підстави для розірвання спірного правочину у відповідності до положень ст. 755 ЦК України.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги позивача є аналогічними позовним вимогам у відповідності до яких останній зазначає про доведеність ним позовним вимог щодо розірвання договору довічного утримання згідно до положень ст. 755 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах діючого законодавства.
Так згідно положень ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Підстави зазначені позивачем в якості обставин, які вказують на необхідність розірвання договору довічного утримання, а саме : ненадання ОСОБА_7 згоди на укладення договору довічного утримання як дружиною позивача так і співвласником квартири, яка була передана ним відповідачу за договором; невідповідності розміру щомісячного матеріального забезпечення за умовами договору розміру прожиткового мінімуму, а також значне заниження вартості квартири, не є доказами невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за умовами укладеного договору довічного утримання, і в разі доведеності яких даний договір підлягав би розірванню за правилами ст. 755 ЦК України.
Позовна заява взагалі не містить посилань на невиконання або неналежне виконання набувачем ( відповідачем) своїх обов'язків за умовами укладеного договору довічного утримання.
Посилання представника позивача в ході апеляційного розгляду справи на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору не можуть бути взяті судом до уваги так як за правилами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги щодо незалучення судом першої інстанції до розгляду справи свідків, нотаріуса, оцінювача, осіб, які надавали заявку на проведення майнової оцінки, осіб, які доставляли позивача в нотаріальну контору.
Так як розглядаючи та вирішуючи справу на засадах змагальності та диспозитивності, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд першої інстанції роз'ясняв особам які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджував про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 31 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: