19 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Музичко С.Г., Барановської Л.В.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
у січні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18 123,69грн. заборгованості та судові витрати у сумі 1378грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 23 квітня 2013р. між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений комплексний договір № 1/1383630, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 20 800грн. строком на 36 місяців, зі сплатою 15% річних та щомісячної комісійної винагороди у розмірі 1,80% на місяць від суми кредиту.
Позивач стверджував, що 2 квітня 2014р. уклав з ТОВ «Купер Прайс» договір відступлення права вимоги, за яким набув право вимоги до відповідача з приводу заборгованості за вищезазначеним договором, яка станом на 2 квітня 2014р. складала 18 123,69грн.
Рішенням суду від 25 квітня 2016р. позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, так як позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, що є підставою для невиконання відповідачем зобов'язання перед новим кредитором.
Також представник відповідача стверджує, що оскільки відповідач був мобілізований та приймає участь у антитерористичній операції, він має пільги, зокрема з приводу не нарахування йому процентів за користування кредитом.
Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.92, 93), у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів вирішила за можливе провести судовий розгляд у їх відсутність.
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/9157/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
- 2 -
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2013р. між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений комплексний договір № 1/1383630, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 20 800грн. строком на 36 місяців до 22 квітня 2016р., а позичальник зобов'язався сплачувати платежі за кредитом щомісячно до 23 числа кожного місяця згідно графіку погашення заборгованості. Також позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитом процентну винагороду щомісячно у розмірі 15% річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було заявлено, що банком не були виконані умови договору про надання кредиту.
31 березня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» та Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 03/14-ІІІ, за умовами якого новому кредитору було передано право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором, укладеним з відповідачем. Згідно додатку № 1 до вказаного договору загальна заборгованість відповідача складала 18 123,69грн.
2 квітня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» укладено договір відступлення права вимоги № 14/УБК-14, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача.
Відповідно до пункту 4.1. цього договору право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, що складається з обов'язковим зазначенням інформації (реквізитів). Відповідно до реєстру прав вимоги від 11 серпня 2014р. до позивача перейшло право вимоги до відповідача заборгованості у сумі 18 123,69грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості, має заборгованість, а про відступлення права вимоги був повідомлений.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик
- 3 -
настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі 6-979цс15.
З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що станом на 23 липня 2014р. відповідач мав прострочену заборгованість по кредиту у сумі 2154,16грн., по відсоткам у сумі 772,14грн. та комісії у сумі 1455грн. 84коп. Також за період з 24 липня 2014р. по11 серпня 2014р. були нараховані відсотки у сумі 121грн. 91коп. та комісія у сумі 374грн. 40коп.
Відповідачем суду першої інстанції не було надано доказів оплати вказаної заборгованості первісному кредитору - ПАТ «Креді Агріколь Банк», тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідно до вищезазначених норм матеріального права та ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач має правові підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача не було повідомлено про відступлення права вимоги, спростовуються наданими суду документами, з яких вбачається, що у квітні 2015р. представник відповідача повторно зверталася до позивача із заявою про не нарахування процентів за кредитним договором у зв'язку із мобілізацією відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у позивача права вимоги за кредитним договором.
Крім того, як було зазначено вище, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, не позбавляє його обов'язку виконати зобов'язання, а може звільнити від виконання зобов'язання перед новим кредитором у разі доведення виконання зобов'язання перед попереднім кредитором, а таких доказів представником відповідача надано суду не було.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем не було надано документів у підтвердження набуття права вимоги за договором факторингу, колегія суддів вважає безпідставними, так як позивачем не був укладений договір факторингу, а укладений договір відступлення права вимоги, у підтвердження права вимоги за яким позивачем суду першої інстанції були надані всі необхідні документи, які були визначені сторонами договору.
Твердження представника відповідача про те, що банком неправомірно нараховані відповідачу проценти за користування кредитом, пеню, комісію та штраф за кредитним договором, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він, як мобілізований на військову службу, звільнений від сплати процентів за користування кредитом та від сплати штрафних санкцій і пені, колегія суддів вважає безпідставним.
Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до витягу з наказу військового комісара Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату № 21 від 12 лютого 2015р. ОСОБА_1 призвано на військову службу з 10 лютого 2015р.
- 4 -
З наявних у матеріалах справи документах вбачається, що проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредитної заборгованості банком нарахована до 11 серпня 2014р. і саме вказану суму просить стягнути позивач, при цьому вимоги про стягнення пені або штрафних санкцій позивачем не заявлено, а відтак, права відповідача, як військовозобов'язаного, призваного на військову службу, не були порушені ні банком, ні позивачем.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: