Апеляційний суд міста Києва
6 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100050011613 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лука Таращанського району Київської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
згідно ст.89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2016 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Справа № 11-кп/796/1210/2016
Категорія: ч.1 ст.309 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме, незастосування закону, який підлягає застосуванню, внаслідок чого суд необґрунтовано відмовив у звільненні його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Вказує, що вчинив злочин, страждаючи на наркоманію, у зв'язку з чим добровільно звернувся до лікувального закладу і в період з 25.12.2015 року по 23.01.2016 року перебував на лікуванні з відповідним діагнозом. При цьому, дійсно, ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності, про що повідомляв суду. Отже, суд першої інстанції мав всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності. Крім того, всупереч вимогам ст.368 КПК України, при постановленні вироку суд не вирішив питання про долю речових доказів - автомобіля, який до теперішнього часу йому не повернуто.
Тому ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України і закрити кримінальне провадження, а також прийняти рішення щодо речового доказу і повернути йому автомобіль “Volvo-460” синього кольору д/н НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту, за наступних обставин.
4 грудня 2015 року близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 6, в автомобілі “Volvo-460” д/н НОМЕР_1 , побачив на землі поліетиленовий пакет з надписом “АТБ”, в якому виявив фольгу, металеву коробку з-під цигарок “Бонд”, в якій знаходилось три крафт-пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору, паперову пачку з-під цигарок “Бонд”, в якій знаходилось три крафт-пакети із залишками порошкоподібної речовини білого кольору, пластикову баночку від зубочисток, в якій знаходилось три крафт-пакети, в одному з яких була порошкоподібна речовина білого кольору, а в інших двох - залишки такої речовини, дві пластикові трубки та металевий коробок, на стінках яких були залишки речовини білого кольору, а також три крафт-пакети із залишками речовини білого кольору.
Усвідомлюючи, що вказані речовини схожі на психотропну речовину амфетамін, ОСОБА_6 дістав з пакета паперову пачку з-під цигарок “Бонд” і пластикову баночку від зубочисток з крафт-пакетами, дві пластикові трубки, металевий коробок та три крафт-пакети, які поклав до відділення дверей водія автомобіля, а пакет з надписом “АТБ” з фольгою та металевою коробкою з-під цигарок “Бонд” з трьома крафт-пакетами поклав у багажне відділення автомобіля, тим самим незаконно придбав та почав зберігати психотропну речовину - амфетамін.
Цього ж дня близько 13 години 50 хвилин працівниками поліції у відділенні дверей водія та багажному відділенні автомобіля “Volvo-460” д/н НОМЕР_1 було виявлено вказані речі з психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - амфетаміном загальною масою 0,173 г, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції межах апеляційної скарги. Однак суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а також якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Цим вимогам закону вирок суду першої інстанції не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, під час судового засідання у суді першої інстанції вівся журнал судового засідання та здійснювалося повне фіксування судового розгляду на комплексі “Камертон”.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що на робочій та архівній копіях технічного носія інформації відсутнє проголошення повного тексту ухвали, якою ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України, а так само повного тексту вироку. Головуючим оголошувалися лише резолютивні частини цих судових рішень.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.
У відповідності з п.7 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, яким відповідно до положень п.24 ч.1 ст.3 КПК України є кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Тобто проголошення судового рішення є обов'язковою складовою судового провадження, яке полягає у зачитуванні його повного тексту, і є реалізацією гласності і відкритості судового провадження та його повного фіксування технічними засобами як загальної засади кримінального провадження, визначеної п.20 ч.1 ст.7, ст.27 КПК України.
За змістом ч.2 ст.376 КПК України допускається оголошення резолютивної частини судового рішення лише у формі ухвали. При цьому про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині, що судом першої інстанції зроблено не було. Оголошення резолютивної частини судового рішення у формі вироку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Крім того, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, укладеною під час досудового розслідування між прокурором та ОСОБА_6 . Під час підготовчого судового засідання 14.04.2016 року обвинувачений відмовився від угоди та подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України. Заслухавши думку захисника на користь позиції обвинуваченого, прокурора, який підтримав угоду, суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої знову ж таки оголосив лише резолютивну частину ухвали, якою відмовив у затвердженні угоди і призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 7 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. У разі відмови судом у затвердженні угоди з передбачених у вказаній нормі підстав досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Отже, у разі відмови в затвердженні угоди, досягнутої під час досудового розслідування, суд має повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
Однак, відмовляючи в затвердженні угоди, суд першої інстанції всупереч цим вимогам закону, не з'ясував думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду і прийняв рішення, не передбачене ч.3 ст.314 КПК України за наслідками підготовчого судового засідання.
Звертає увагу колегія суддів і на очевидну невідповідність зазначеної у вироку правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту - висунутому обвинуваченню, визнаному судом доведеним, у вчиненні обвинуваченим незаконних дій, предметом яких була психотропна речовина.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вирок суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.409, 412, 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
З огляду на те, що ОСОБА_6 , між іншим, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, його апеляційна скарга задовольняється частково.
Під час нового розгляду суду належить з дотриманням вимог закону прийняти рішення стосовно угоди про визнання винуватості. Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.415 КПК України, згідно з якими, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, доводи ОСОБА_6 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на наявність підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, про прийняття рішення щодо речового доказу також підлягають перевірці судом першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2