79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" липня 2016 р. Справа № 907/182/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2В.), б/н від 16.06.2016р. (вх.№ ЛАГС 01-05/3026/16 від 22.06.2016р.)
на рішення господарського суду Закарпатської області від 07.06.2016р.
у справі № 907/182/16
за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (надалі ПАТ „Закарпатгаз”), м. Ужгород
до відповідача: ФОП ОСОБА_2, с. Паладь-Комарівці, Ужгородський район, Закарпатська область
про стягнення 17 298, 47 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивач: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 07/67д від 01.02.2016р.)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.06.2016р. у справі № 907/182/16 (суддя Кривка В.П.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ „Закарпатгаз” 10 000,00 грн. заборгованості за спожитий природній газ, а також суму 1 378,00 грн. судового збору (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в сою чергу, належними та допустимими доказами відповідачем не спростована.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані нею докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що згідно квитанції № к16/L/57 від 21.01.2015р. сплатив на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 10 000 грн. в акредитованому відділенні № НОМЕР_1 КБ «Надра», що знаходиться на території ПАТ «Закарпатгаз» по вул. Погорєлова,2 в м.Ужгороді, однак дані кошти банком не були перераховані позивачу і неповернуті платнику. Відтак, скаржник не вбачає своє вини у не поступленні ПАТ «Закарпатгаз» коштів, оскільки відповідач позбавлений можливості контролювати банківську установу. Крім того, відділенні банку «Надра» знаходилось на території позивача, відповідно підстав для недовіри банківській установі не виникало.
Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.06.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016р.
Позивач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5297/16 від 18.07.2016р.).
Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
11.03.2013р. між ПАТ „Закарпатгаз” (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПРк-1152-У/2013, згідно з умовами якого постачальник постачає природній газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором (а.с.17-20).
Пунктами 2.6 та 2.9 договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу. Дані акти є підставою для остаточних розрахунків споживача та постачальника.
Відповідно до п. 4.7 договору оплату за газ споживач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів до 25 числа місяця попереднього місяця поставки. Остаточний розрахунок за звітній місяць здійснюється на підставі двостороннього акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за звітнім місяцем поставки газу.
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято та спожито природний газ в кількості 2,317 тис. куб.м на загальну суму 26 396,30 грн., що підтверджується узгодженим відповідачем двостороннім актом приймання - передачі природного газу, а саме: актом №ЗК000013143 від 31.03.2015р. (а.с. 23).
За даними позивача, в рахунок оплати за вказаний період за спожитий природній газ, від ПП ОСОБА_2 на р/р газопостачальної організації надійшла оплата тільки частково на суму 16 396,30 грн., внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка становить 10 000 грн.
В зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. боргу за поставлений газ (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 93-94).
При винесені постанови колегія суддів керувалася наступним:
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст. 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим ГК України.
Згідно з ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Згідно ч.1, ч.2 ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Як зазначалося вище, факт поставки відповідачу природного газу в кількості 2,317 тис. куб.м на загальну суму 26 396,30 грн. підтверджується двостороннім актом приймання-передачі природного газу №ЗК000013143 від 31.03.2015р. (а.с. 23).
Відповідач стверджує, що за поставлений позивачем газ розрахувався повністю, зокрема згідно квитанції № к16/L/57 від 21.01.2015р. сплатив на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 10 000 грн. в акредитованому відділенні № НОМЕР_1 КБ «Надра» (а.с. 42).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно 21.01.2015р. через відділення № НОМЕР_1 КБ «Надра», що знаходиться на території ПАТ «Закарпатгаз» по вул. Погорєлова,2 в м. Ужгороді, здійснив платіж на суму 10 000,00 грн., однак дані кошти банком не були перераховані позивачу і неповернуті платнику, що підтверджується перепискою між дирекцією ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Закрпатгаз» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 49, 53-68).
27.04.2016р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» повідомило листом № 26-7-4962 відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 визнаний кредитором ПАТ КБ «Надра» та кредиторські вимоги на суму 10 000,00 грн. включено до 6 черги (а.с. 85).
Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту п. 6.4. Правил користування природнім газом для юридичних осіб №1181 від 13.09.2012р., (чинними станом на момент виникнення правовідносин, та обов'язкові до виконання для сторін в силу приписів ст. 526 ЦК України, 193 ГК України та п.п. 8.2.2., 8.5.1. цих Правил) датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок газопостачального (газорозподільного/газаторанспортного) підприємства.
Доказів зарахування вказаних вище коштів на рахунок позивача в матеріалах справи відсутні.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Однак, апеляційна інстанція вважає, що позивач не може відповідати за не проведення платежу обраною самостійно відповідачем фінустановою для здійснення розрахунків за спожитий ним природній газ, а також те, що згідно наявного у справі Витягу з реєстру кредиторів ПАТ КБ “Надра”, саме відповідач визнаний кредитором банку на сплачену ним суму 10 000 грн., згідно квитанції № к16/L/57 від 21.01.2015р.
Відтак, наведені відповідачем обставини невиконання своїх зобов'язань у даному випадку - не є непереборною силою, та не можуть вважатися форс - мажорними обставинами, а тому не звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання належним чином.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу за поставлений відповідачу товар є обґрунтованими, відповідно підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.06.2016р. у справі № 907/182/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Бойко С.М.
ОСОБА_1