"21" липня 2016 р. Справа № 903/246/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.
за участю представників сторін:
позивача- Дубяга Н.Я. (довіреність від 02.12.2015р.);
відповідача- Дзюрило А.Р. (довіреність №1430 від 30.12.2015р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції з господарським судом Сумської області апеляційну скаргу Позивача-Фермерського господарства «Апіс» на рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2016р. у справі №903/246/16
за позовом Фермерського господарства «Апіс» с.Іванівка В-Писарівського р-ну Сумської обл.
до Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія»
м.Луцьк
про стягнення 550 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів,-
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.06.2016р. у справі №903/246/16 (суддя Кравчук В.О.) відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства «Апіс» (надалі в тексті - Господарство) до Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» (надалі в тексті - Компанія) про стягнення 550 000 грн. безпідставно отриманих коштів.(арк.спра-ви 99-100).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень циві-льного законодавства України - здійснена Позивачем оплата вважається прийняттям пропозиції щодо укладення договору. Оскільки між сторонами було укладено договір поставки №91 від 03.03.2015р., а кошти, які Господарство просить стягнути з Компанії, отримано останнім як попе-редню оплату, суд дійшов висновку, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачен-ня.(арк. справи 100).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської об-ласті від 08.06.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позов, витрати зі сплати судового збору покласти на Відповідача.(арк.справи 112-118).
Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з'ясував всі обставини справи, припустився порушення норм матеріального права. Скаржник вказує, що договорів між сторонами не існувало; жодних проектів на електронну адресу Господар-ства від Компанії, як вона стверджує, не надходило. Крім того, поданий суду Відповідачем примір-ник договору поставки не підписаний цифровим підписом, а тому не може вважатися належним доказом. Зазначає, що невідомо, коли складено та підписано ПП «Волинська факторингова компа-нія» проект договору №91 від 03.03.2015р.; вважає, що факт перерахування коштів не є доказом ук-ладення договору. Наголошує, що кошти в сумі 550 000 грн. перераховані помилково двома пла-тіжними дорученнями, а тому мають бути повернуті Позивачеві на підставі статті 1212 ЦК Украї-ни.(арк.справи 113-115).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. поновлено строк та прийнято до провадження апеляційну скаргу Позивача, справу призначено до слухання на 21.07. 2016р., також задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео-конференції з господарським судом Сумської області.(арк.справи 108,109-110).
У день судового засідання 21.07.2016р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляцій-ну скаргу, в якому Відповідач просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої ін-станції - без змін.(арк.справи 138-142).
Представник Позивача в судовому засіданні 21.07.2016р. підтримав апеляційну скаргу в пов-ному обсязі, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Відповідача за-перечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояснення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши мате-ріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями №189 від 05 березня 2015р. на суму 50 000 грн. та №232 від 10 березня 2015р. на суму 500 000 грн. Фермерське господарство «Апіс» перерахувало на рахунок Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компа-нія» кошти на загальну суму 550 000 грн. з призначенням платежу: «передплата за трактор згідно рахунку 804 від 05.03.2015р.» та «передплата за трактор згідно рахунку 856 від 10.03.2015р.».(арк. справи 10, 67, 68).
Факт перерахунку коштів підтверджується також виписками з банку по рахунку ПрАТ «Во-линська фондова компанія» за 05.03.2015р. та 10.03.2015р.(арк.справи 44-45,46-47).
Матеріали справи містять копії рахунків-фактур №804 від 05.03.2015р. на суму 50 000 грн. із реквізитами «постачальник ПрАТ «Волинська фондова компанія», одержувач ФГ «Апіс», договір №91 від 03.03.2015р., призначення платежу передплата за трактор Deutz Fahr Agrotron X 720 згідно договору №91 від 03.03.2015р.» та №865 від 10.03.2015р. на суму 500 000 грн. із реквізитами «пос-тачальник ПрАТ «Волинська фондова компанія», одержувач ФГ «Апіс», договір №91 від 03.03.2015 р., призначення платежу передплата за трактор Deutz Fahr Agrotron X 720 згідно договору №91 від 03.03.2015р.».(арк.справи 76-77).
У відповідь на пропозицію повернути 550 000 грн. коштів, сплачених за трактор по рахун-ках №804 та №856, у зв'язку із неможливістю оплати повної суми, яка вбачається з листа Госпо-дарства від 09.04.2015р. №62, - Компанія повідомила про понесені витрати, пов'язані з поставкою товару, крім того, відповідно до умов договору, у випадку відмови покупця від товару може скорис-татися правом не повертати оплату за товар як компенсацію за понесені втрати.(арк.справи 78, 79-80).
Пропозиція повернути 550 000 грн. помилково сплачених коштів, яка вбачається з листа Господарства від 30.04.2015р. №70 - залишена Компанією без відповіді та без задоволення, нато-мість Відповідач направив Позивачеві для підпису акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01. 2015р. по 25.05.2015р. за договором поставки №91 від 03.03.2015р.(арк.справи 11-12).
30.06.2015р. Позивач повідомив, що кошти в сумі 550 000 грн. перерахував помилково та не вбачає необхідності підписувати акт звірки взаєморозрахунків, оскільки жодних договорів між сторонами не підписувалося, повторно просив повернути вказані кошти як безпідставно отримані. (арк.справи 16).
Матеріали справи також містять копію договору поставки №91 від 03.03.2015р., який перед-бачає поставку трактора Deutz Fahr Agrotron X 720 вартістю 4 005 066 грн., в т.ч.ПДВ 20%, що ста-новить 130 000 Євро. Згідно п.7.1 Договір, сторонами якого є Позивач та Відповідач, набирає чин-ності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, проте Договір підписано Компа-нією в односторонньому порядку.(арк.справи 73-75). Докази надсилання або вручення Господарст-ву проекту Договору в матеріалах справи відсутні.
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Предметом даного спору є стягнення попередньої оплати.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо-бов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутнос-ті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зви-чайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжи-ти усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси дру-гої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або дого-вором.
Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.
Позивач обґрунтовує свою вимогу тим, що жодних договорів між сторонами не укладалося, тому помилково перераховані кошти, згідно ст.1212 ЦК України, повинні бути повернуті як безпід-ставно набуті.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана згідно ст.1212 ЦК України, повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. В силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки на-бувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання Скаржника, оскільки положення ст.1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних відносин, натомість матеріалами справи стверджує-ться існування між сторонами зобов'язань.
Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України (надалі в тексті - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і його виконання є обо-в'язковим для сторін. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.
При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що оплата рахунків Компанії свідчить про укладення сторонами договору поставки №91 від 03.03.2015р.(арк. справи 73-75, 100), оскільки матеріалами справи стверджується, що останній не містить підпису та відтиску печатки Господарства, хоч умовою набрання чинності договором поставки №91 від 03.03. 2015р. є підписання та скріплення його печатками сторін (пункт 7.1; арк.справи 73-75). Аналогічна вимога (п.7.4) діє щодо набрання сили змінами та доповненнями до договору. Так, отримані фак-симільним та/або електронним зв'язком (шляхом обміну повідомленнями через електронну пошту із прикріпленими файлами копій договорів, змін та доповнень до них) мають юридичну силу, як-що вони підписані сторонами та скріплені їх печатками. Такі копії зберігають юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами.
З огляду на зазначені обставини, через невідповідність правилу належності і допустимості апеляційний суд не вважає доказом відправки примірника проекту договору долучену Відповіда-чем до відзиву роздруківку знятку (скріншоту) вікна робочого столу.(арк.справи 81-86).
Досліджуючи матеріали справи, апеляційний суд встановив як відсутність доказів надсилан-ня або вручення Господарству проекту Договору, так і доказів погодження Господарством умов до-говору. Відсутні також і докази виконання Компанією договору №91 від 03.03.2015р., зокрема в частині надання Покупцеві протягом п'яти днів звіту про купівлю валюти (п.1.4) та виставлення ра-хунку на решту вартості трактора (пп.«б» п.1.3)
З мотивів, викладених вище - договір №91 від 03.03.2015 року сторонами у справі не укла-дений, відтак є нечинним.
Разом з тим, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлен-ня, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.(ст.626 ЦК України).
Тому, вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що договір може бути ук-ладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.(ч. 1, ст.639 ЦК України). Положеннями ч.1 ст.181 ГК України сторонам надано право укладення господарсь-ких договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, те-лефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пунктом 1.20 постанови правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» - банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті «Призначення платежу» інформації, зазначеної платником у реквізитах «Платник» та «Призначення платежу» документа на переказ готівки.
Матеріали справи свідчать, що сплачуючи на рахунок Компанії кошти, у полях «призначен-ня платежу» платіжних доручень №232 від 10 березня 2015р. на суму 500 000 грн. та №189 від 05 березня 2015р. на суму 50 000 грн. Господарство зазначило «передплата за трактор».(арк.справи 76-77).
Тобто, згідно рахунків Відповідача на суму 550 000 грн. (оферта) Позивач визначив такий платіж як попередню оплату за трактор (акцепт).
В силу зазначених обставин, колегія суддів робить висновок, що оферта Компанії щодо ку-півлі трактора Deutz Fahr Agrotron X 720 була акцептована Господарством і договір купівлі-прода-жу трактора укладено сторонами у спрощеній формі. При цьому, враховуючи відсутність деталь-них умов до такого договору застосовуються загальні положення цивільного законодавства щодо договорів купівлі-продажу, коли одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прий-няти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст.655 ЦК України).
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд вважає, що в силу ст.ст. 655, 693 ЦК України - факт отримання Відповідачем попередньої оплати зумовлює виникнення у нього зобов'язання постави-ти товар.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встанов-лений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми по-передньої оплати.(ч.2 ст.693 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.(ст.615 ЦК України). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.(ч.2 ст.693 ЦК України).
Проте, матеріали справи не містять доказів погодження строків оплати і передачі трактора. При цьому, відсутні як докази спонукання будь-якої з сторін до виконання іншою свого зобов'я-зання, так і докази відмови сторін від договору або розірвання договору чи визнання його недійс-ним у судовому порядку.
Позаяк з мотивів зазначених вище правовідносини сторін мають зобов'язальний характер, що не передбачає права односторонньої відмови від зобов'язання - колегія суддів вважає безпідс-тавною вимогу про стягнення спірних коштів з підстав ст.1212 ЦК України, а відмову в задоволен-ні даного позову - правомірною.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апе-ляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господар-ського суду винесена у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Апіс» на рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2016р. у справі №903/246/16 без змін, а рішення суду першої ін стан-ції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №903/246/14 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.