04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" червня 2016 р. Справа№ 910/4169/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Квятківській Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сидоренко В.М. - директор (наказ від 19.08.2003 № 61-К);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016
у справі № 910/4169/16 (суддя Отрош І.М.)
за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс"
про стягнення 17 605, 13 грн., -
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2016 у справі № 910/4169/16 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту у розмірі 16584 грн. 57 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 608 грн. 10 коп., пеню у розмірі 412 грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/4169/16 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд при ухваленні рішення не врахував того, що станом на 09.03.2016 відповідачем була повністю погашена заборгованість.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс" прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників.
У судових засідання представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. Представник позивача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи те, що кореспонденція позивачу направлялася за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представників.
Також позивач відзиву на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, проте відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 06.01.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс" (клієнт) звернулось до публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою на відкриття рахунку, на підставі яких банком було відкрито клієнту поточний рахунок 26000056203144 та встановлено кредитний ліміт, розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до вказаних вище заяв клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування, згідно умов якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок та за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (далі по тексту - Умови).
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).
Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до пункту 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Положеннями пункту 3.2.1.1.6 Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Згідно з п. 3.2.1.4.1.2 Умов, у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 ( п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Відповідно до частини 2 статті 628 та статті 639 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується і Київський апеляційний господарський суд, враховуючи приписи ст. 1054, ч. 1ст. 1066, ст. 1067, 1069 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір банківського обслуговування має змішану правову природу, а саме: містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16584 грн. 57 коп., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 25.02.2016 № 08.7.0.0.0/160225141744 та випискою з рахунку клієнта з 08.01.2015 по 22.03.2016 (копії знаходиться в матеріалах справи), відповідно до яких банком встановлювався кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача 26000056203144 у встановленому розмірі: 08.01.2015 - 0 грн. 00 коп.; 14.01.2015 - 85000 грн. 00 коп.; 11.08.2015 - 45000 грн. 00 коп.; 29.09.2015 - 85000 грн. 00 коп., проте відповідачем невиконано своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості по кредиту у розмірі 16584 грн. 57 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 608 грн. 10 коп. за період з 27.01.2015 по 23.02.2016 та порушення ст.ст. 525, 526, 530, 629 та 1054 ЦК України.
17.02.2016 позивач направив відповідачу претензію вих № 50106K55GS031 від 13.02.2016 з вимогами про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 06.01.2015. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
На підтвердження погашення заборгованості апелянтом до Київського апеляційного господарського суду надано копії платіжних доручень № 75 від 09.03.2016, № 77 від 09.03.2016, № 111 від 29.03.2016 та № 31.03.2016, заяву відповідача до позивача з проханням про закриття рахунків, відкритих у банку № 21 від 09.03.2016, довідку про закриття рахунку № 26056056205419, відповідно до якої вказаний рахунок було закрито 30.03.2016 та довідку про закриття рахунку № 26000056203144, відповідно до якої вказаний рахунок було закрито 01.04.2016.
Відповідно ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Пунком 9 постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» визначено, що обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанція за наявності визначених законом підстав приходить до висновку, що копії платіжних доручень № 75 від 09.03.2016, № 77 від 09.03.2016, № 111 від 29.03.2016 та № 31.03.2016, заява відповідача до позивача з проханням про закриття рахунків, відкритих у банку № 21 від 09.03.2016, довідка про закриття рахунку № 26056056205419 та довідка про закриття рахунку № 26000056203144 не приймаються в якості належних доказів у даній справі.
Крім того, в платіжних дорученнях № 75 від 09.03.2016, № 77 від 09.03.2016, № 111 від 29.03.2016 та № 31.03.2016 в графі призначення платежу зазначено: «погашення заборгованості згідно договору від 12.01.2015», проте у справі № 910/4169/16 договір, на підставі якого банк заявив свої вимоги до відповідача укладено 06.01.2015.
Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що станом на 09.03.2016 відповідачем була повністю погашена заборгованість не необґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 16584 грн. 57 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 608 грн. 10 коп. за період з 27.01.2015 по 23.02.2016, суд апеляційної інстанції погоджується з господарським судом міста Києва стосовно того, що він є обґрунтованим, а тому за наявності визначених законом підстав вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 16584 грн. 57 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 608 грн. 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі з тих підстав, що факт надання кредиту на підставі кредитного договору та прострочення відповідачем грошового зобов'язання належним чином доведено, документально підтверджено і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення пені.
Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення пені відповідно до статей 546, 549 ЦК України.
Згідно з пунктом 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте пунктом 3.2.1.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2 та 3.2.1.5.3 здійснюється на протязі 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом, а тому сторонами погоджено строк нарахування пені інший, ніж той, який встановлено у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Позивачем правомірно на підставі вищезазначених статей ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розраховано пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні даного спору приписи ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, та ч.ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України та за наявності визначених законом підстав дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі у розмірі 412 грн. 46 коп. за період з 25.03.2015 по 23.02.2016 (враховуючи списання пені у розмірі 0 грн. 53 коп.). Розрахунки позивача перевірені та визнані судом вірними.
Решта доводів сторін не підтверджуються наявними у справі доказами і висновків суду не спростовують.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс" на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/4169/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/4169/16 залишити без змін.
3. Справу № 910/4169/16 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.В. Федорчук
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко