73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 липня 2016 р. Справа № 923/597/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мена Чернігівської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон
про стягнення 480280,24 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 17.06.2016р.;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 431463,28 грн., з якої: 412429,88 грн. - сума основного боргу, 17033,30 грн. - сума пені та 2000,10 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки від 19.02.2015р., положення ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 231, 265 ГК України.
18 липня 2016 року до суду від позивача у справі надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В даній заяві, позивач просить збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені з 17033,30 грн. до 53409,67 грн. та 3% річних з 2000,10 грн. до 14440,69 грн. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд приймає її до розгляду та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені з 17033,30 грн. до 53409,67 грн. та суми 3% річних з 2000,10 грн. до 14440,69 грн.
Виходячи з викладеного, суд визначає ціну позову 480280,24 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2015р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду повторно не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав. 16 червня 2016 року до суду повернулась ухвала про порушення від 07.06.2016р., яка була надіслана на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку "За закінченням строку зберігання, адресат не з'явився за повідомленням". Ухвала про відкладення розгляду справи від 30.06.2015р., станом на 19.07.2016р., до суду взагалі не повернулася.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за адресою - 73000, АДРЕСА_1.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, ухвали суду від 07.06.2016р. та від 30.06.2016р. були надіслані відповідачу за належною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи, за адресою зазначеною в ЄДР. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/597/16, не є підставою для відкладення її розгляду.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Матеріали справи свідчать, що 19 лютого 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач або постачальник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.
Згідно положень ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі п.2.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад постачальника.
Згідно п.4.1, 4.2, 4.3 договору, поставка товару здійснюється на підставі попередньої письмової заявки покупця. Заявка надсилається (передається) покупцем засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс постачальника, або електронного зв'язку (за допомогою мережі Інтернет). Після погодження заявки сторонами, постачальник протягом 5 робочих днів визначає дату поставки та вартість партії товару.
На підставі п.4.8 договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних.
Відповідно до п.8.2 договору, покупець сплачує постачальнику вартість отриманої партії товару у наступному порядку:
- 30% від суми визначеної у видатковій накладній протягом 15 календарних днів від дати отримання товару;
- остаточні розрахунки за партію товару не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару.
Згідно п.9.3 договору, у разі порушення строків оплати товару (оплати його не у повному обсязі) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,07% від вартості неоплаченого товару за кожен день такої прострочки.
На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товарів на загальну суму 412429,88 грн., що підтверджується видатковими накладними №556 та №4963 від 19.02.2015р. (а.с. 13-18), що підписані сторонами.
Відповідач в порушення умов договору свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 412429,88 грн.
Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 412429,88 грн.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати суми боргу у розмірі 412429,88 грн. відповідачем суду не надано.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 412429,88 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 53409,67 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами пункту 9.3 договору поставки від 19.02.2015р. сторони визначили, що у разі порушення строків оплати товару (оплати його не у повному обсязі) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,07% від вартості неоплаченого товару за кожен день такої прострочки.
Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми пені, виявив наявність помилки у ньому, яка виразилась у тому, що позивач у період нарахування пені включив зайвий 1 день - 21.09.2015р., оскільки нарахування пені почалось з 21.03.2015р. та повинно припинитись 20.09.2015р., а не 21.09.2015р., як порахував позивач.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), здійснив власний розрахунок суми пені за період з 21.03.2015р. по 20.09.2015р., а саме:
Розрахунок пені має наступний вигляд:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
412429.8821.03.2015 - 20.09.20151840.07 %53120.97
За розрахунком суду, сума пені за період з 21.03.2015р. по 20.09.2015р. становить 53120,97 грн.
Таким чином, вимога в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 53120,97 грн.
Пеня у розмірі 288,70 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги в частині стягнення суми 3% річних, то вона підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних. Розрахунок 3% річних зроблений вірно.
Доказів сплати нарахованої суми 3% річних у розмірі 14440,69 грн., відповідачем суду не надано.
За таких обставин, вимога в частині стягнення суми 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (73000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (15600, Харківська область, м. Мена, вул. Крупської, 58, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) суму боргу у розмірі 412429,88 грн., суму пені у розмірі 53120,97 грн., суму 3% річних у розмірі 14440,69 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7199,87 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.07.2016р.
Суддя С.В. Нікітенко